Дівчина в червоному капелюсі”. Вана з першого погляду привабила мене незвичайною технікою малювання та витонченою майстерністю митця. Ця картина була написана широким і густим мазком, але в то й же час усі деталі на ній відрізняються соковитістю і впевненістю.
А контраст яскравого червоного кольору капелюха і темних відтінків заднього плану картини створює живописний дзвінкий акцент. Саме сміливі зіставлення цих кольорів, інтенсивність
червоних тонів, які врівноважують і приглушують глибокі і м’які чорні очі дівчини, вразили найбільш усього в цій картині.
Якщо навіть не придивлятися до картини, перш за все впадає в очі червоний капелюх, який яскравою плямою виділяється на чорному фоні і контрастує з темним вбранням. Цей капелюх приваблює увагу і до обличчя дівчини, яке світиться глибоким спокоєм та зосередженням. Дівчина у червоному капелюсі дуже схожа на макову квітку на фоні темного українського поля.
Енергія червоного кольору вигідно підкреслює молодість та красу дівчини, якій, скоріш за все, було близько вісімнадцяти років у
той час, коли вона позувала художникові. Її обличчя не по віку серйозне і декілька розгублене, а чорні очі приваблюють погляд глядачів.
Вже пізніше мені довелося узнати, що Олександр Мурашко – видатний український митець кінця XIX – початку XX століття. Він народився в Києві, дитинство його пройшло на Чернігівщині, а творчістю Мурашко займався, подорожуючи по всьому світу. Весь час він експериментував с різними техніками малювання і більшість з них добре засвоїв. Своїм нащадкам художник залишив багато картин, які сьогодні можна побачити як в музеях та картинних галереях нашої країни, так і в приватних колекціях українських і іноземних цінителів живопису.
Картину “Дівчина у червоному капелюсі” Мурашко написав у Парижі.
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Визначити рядок, у якому всі займенники в непрямих відмінках мають інші основи, ніж у називному. А Я, скільки, жодний, чий. Б Хто, що, ти, він. В Уся, декілька, мій, котрийсь. Г Самий, абиякий, той, чиє.
Цей рік був дуже напруженим - звучить як привітання президента, чи не так? Але так є насправді він дуже вплинув на відношення один до одного. Є така приказка "щоб не брати дай". Ми почали більше розуміти та сприймати. Робити певні висновки до своїх вчинків.
Мої рідні! Я хочу сказати, нехай ви почнете цінувати життя таким як воно є. Не важливо, апокаліпсис чи якісь проблеми. все рівно ви повинні брати все ближче.
Мої друзі! Також вам хочу сказати дякую за вашу підтримку, ваші жарти та сум. Хочу сказати щоб ви не покидали своїх починань, знайшли справжній та відвертих людей.
А тепер просто люди яких я можливо і не знаю. Не будьте такими злими, байдужими. Спробуйте дивитись на цей світ з красками.