НЕМАЄ дієприслівникового звороту в реченніА. Однією з прикрас Святих гір є пущі скумпії, що ростуть, звившисьвоєдино, майже на голих крейдяних скелях.Б. Серед цих передоснов – традиції, закони предків і віра – ті святині, що, переходячи у спадок, не дають забувати, „чиїх батьків чиї діти”.В. І чи не на останньому ударі поминального дзвону нація, зібравши всюсвоюжиттєву енергію, послала у світ себе в образі й подобі Шевченка, заявивши: „Я єсть!”Г. Львів неповторний – ранковий чи вечірній, весняний чи осінній, сполосканийлипневою зливою чи притрушений молодим сніжком.Д. Восени листя цієї рослини набирає незвичайно яскравого забарвлення перетворюючи кущі на червоні багаття на білому тілі схилів​

Г. Львів неповторний – ранковий чи вечірній, весняний чи осінній, сполосканий липневою зливою чи притрушений молодим сніжком.

Як чудово на прогулянці в зимовому лісі!

Все навкруги біле, вкрите пухнастим м'яким снігом. На гілках дерев, особливо на широких лапах ялинок, лежать купи снігу, схожі на шапки. Всі гілки схилилися під вагою снігу. Коли сніг падає з дерева, гілка розпрямляється.

Небо чисте, блакитне. На сонці сніг блищить, переливається і грає всіма барвами веселки, навіть дивитися боляче на цю розкіш.

Мороз. Сніг вискрипує і хрумає під ногами. Якщо взяти в руки трохи снігу і уважно роздивитися, то кожна сніжинка — як витвір мистецтва, ніби якийсь казковий майстер-ювелір зробив ці крихітні ажурні зірочки.

Дерева вкриті не тільки снігом, на гілках — іній і паморозь.

У лісі дуже тихо, здається, що всі сплять під білосніжною ковдрою. У морозному повітрі звуки розносяться дуже швидко і лунають на далеку відстань. Ось ворона каркнула, ось сорока застрекотіла, ось ще якась зимова пташка подала голос. А це синичка цвірінькає. Насиплю їм хліба і борошна, їм важко знаходити їжу взимку.

Ні, не всі заснули. Ось і чиїсь сліди на снігу. Хто тут бігав? Може, заєць в білому зимовому кожушку рятувався від рудої красуні-лисиці або від сірого зголоднілого вовка.

Сонце взимку сідає рано. Ось вже рожевіє сніг на капелюшках ялинок, а білі берізки самі стають золотаво-рожевими. Спочатку блакитні, а потім сині і фіолетові тіні лягають на сніг між дерев. Небо червоніє на заході, а зі сходу іде темрява, навіть тоненький серпок місяця вже можна побачити. Вечоріє, холодно. Повертаємось додому, по своїх слідах ідемо назад по хрусткому снігу. Вийшли з лісу, озирнулись — а він вже чорний на синьому сніговому килимі.

Объяснение:

Я гадаю, що за всіх часів честь і чесність необхідні і людині, і суспільству. Адже всім хочеться спілкуватися відверто, чесно, хочеться, щоб тебе поважали, щоб не принижували гідність людини.Чесність - це самовіддане ставлення до когось. Кожна людина прагне щоб до неї ставилися з повагою, пошаною, щоб із нею були щирі. А для цього кожна людина повинна мати таку морально-етичну якість, як честь.Честь - це сукупність вищих моральних принципів, якими людина керується у своїй громадській та особистій поведінці. Це гідність людини, що викликає і підтримує загальну повагу, почуття гордості. Я вважаю, що цю рису характеру повинні виховувати з дитинства як батьки, вчителі,  так і сама людина. Бо як би правильно не виховували людину, якщо вона сама не буде прагнути чинити справедливо і чесно, ніхто їй у цьому не зможе до Сьогодні дуже важливо, щоб честь і чесність були провідними принципами суспільного життя.