Доповніть речення дієприслівниковими зворотами . тиша ходить між деревами . на обрії червоно сходить сонце . соняшники світяться . часом війне вітерець . трави плачуть .

тиша ходить між деревами, приносячи й туди свій звук самотності.

на обрії червоно сходить сонце, вітаючи сонні квіти своїм проміннячком.

соняшники світяться, гріючись в теплі літнього ранку.

часом війне вітерець і маленьке деревце,похитуючись, нахилиться аж до самого долу. ( щодо ком у цьому реченні не впевнена, але по-моєму все правильно)

  трави плачуть ледь-ледь чутно, сповіщаючи вітру про своє єство.

 

у давнину увагу багатьох народів запитання: чия мова найдавніша? адже найдавніша мова належить і найдавнішому народові. а який народ не хотів би собі такої честі ? вважатися найдавнішим? отож і намагався довести первородство свого роду – племені той чи інший правитель. здійснюючи далекі подорожі, знайомлячись з новими краями і тамтешніми мовами, люди помітили дивну схожість між словами різних, навіть територіально дуже віддалених мов. звідки б вона взялася? не інакше як ці мови – далекі нащадки якоїсь матері – прамови. вона не належала жодному з відомих народів і не зафіксована в жодній пам'ятці . нова ідея захопила вчених: дослідити відповідності між окремими мовами і на їхній основі реконструювати прамову.факт її існування в сиву давнину був поза сумнівом. та й ця реконструйована мова була не найпершою мовою людства, а нащадком ще давнішої. закономірно постає питання: коли ж уперше зазвучала на землі людська мова, як з'явилася і якою була? питання не менш давнє, як і проблема первородства. одні вважали, що мова закладена в людині від народження, як, скажімо, здатність їсти, бачити, чути тощо. на думку інших, дісталася вона людям від якоїсь геніальної істоти, що її створила. неабияка роль приписувалася і славнозвісному і, що його нібито першого бог навчив говорити, а від нього вже цю здатність перейняли й інші люди. були й такі, що додержувалися думки, нібито речі з'являються на світ з їхніми назвами.

Мені найбільше подобається золота осінь.      по-перше, ця пора задаровує мене щедрим урожаєм з нашого садка. по-друге, вона не може не зачарувати своїми багряними барвами. по-третє, я залюбки з татом їду в ліс по гриби. саме о цій порі після осіннього дощу вони ростуть густо-густо. по-четверте, після літніх канікул знову зустрічаюся з усіма своїми однокласниками.   ось чому мені подобається осінь.       найбільше мені подобається літо.      по-перше, о цій порі тепло. не треба одягати куртку та шапку. по-друге, це пора тривалих канікул. можна відпочити та набратися сил. по-третє, плавати в озері – моє улюблене заняття. по-четверте, о цій порі можна геть забути про застуду. а плавання загартовує мій організм до зими.   саме тому мені подобається літо.       мені найбільше подобається зима.      по-перше, це час різдвяних свят. з   друзями   колядуємо вертепом серед дорогої родини, сусідів, знайомих. по-друге, саме в цю пору можна швидко мчати з гірки на санчатах, покидатися сніжками. по-третє, у дворі з друзями ліпимо велику снігову бабу. вона стає дивовижною прикрасою нашого подвір'я.    ось тому мені найбільше подобається зима.     найбільше мені подобається весна.    по-перше, чорну сонну землю починають звеселяти острівці кольорових примулок. по-друге, дзвінко співають пташки, зустрічаючи весну. по-третє, навкруги усе зеленіє. по-четверте, наступають сонячні дні. не треба одягати теплі зимові шапки та куртки. по-п'яте, знову можна залюбки кат ось тому мені найбільше подобається весна