Складнопідрядним із підрядною частиною причини є речення...1)Та не злічить віків, що встигли вже пройти.2)Настане час, коли на кордонах люди сіятимуть хліб!3)Настрілявшись, вертались ми щасливі, дарма що промахів чимало в нас, було.4)Після дощу вода в бухті скаламутніла, бо в неї з острова нанесло намулу.​

Світоглядні уявлення

Кожна людина визначає своє ставлення до себе, до інших людей, до світу, формується світогляд людини, який охоплює знання, переконання, прагнення, сподівання.

Втілюючи загальне бачення і розуміння місця людини в світі, світогляд впливає на її життєві позиції та вчинки. Поряд із індивідуальним світоглядом людини існує світогляд великих чи малих груп людей (націй, соціальних верств, етнографічних груп, родини тощо), який у процесі історичного розвитку зазнає певних, нерідко значних, змін.

У життєво-практичному світогляді важливе місце посідають уявлення та вірування. Уявлення – це образ якогось предмета чи явища, який міг сприйматися раніше і відтворився в пам"яті або створений уявою. Воно стосується не тільки минулого й теперішнього, а й майбутнього. У народному світогляді переважають уявлення як плід власне уяви, що стовується таких ситуацій, яких людина повністю не реалізувала в дійсності. Отже, йдеться про перетворювальне, а також спотворене відображення реальних предметів і явищ.

Релігійні уявлення людей називаються віруваннями. Вони сприймаються без перевірки, на віру. Віра становить основу релігійного світогляду. Релігійні люди переконані в існуванні надприродних сил та в їх визначальній ролі у світі.

Світогляд українського народу завжди мав яскраво виражене релігійне спрямування. Вірування необхідно відрізняти від повір"їв – своєрідних народних уявлень про залежність людини та її долі від явищ навколишнього світу. Народні повір"я широко відображені в усній народній творчості, зокрема в переказах, легендах тощо.

Світогляд українського народу має властивість переносити на світобудову якості людини. Ще у 30-х роках ХХ ст. Ганс Цбінден записав переказ про Землю, який побутував на Гуцульщині. За переказом, наша планета нагадує велетеньський людський організм, різні частини якого асоціюються з певним містом або регіоном: голова з цесарським містом – Віднем, пуповина – з папським містом Римом, груди й робочі руки – з багатими рівнинами Покуття, Поділля та Наддніпровської України, а черево – "шляхетчиною", тобто Польщею.

Я провела свої весняні канікули і колі найближчих та найдорожчіх мені людей. Спачатку я поїхала жо своєї бабусі у село і там допомагала їй по господарству. Через декілька днів до нас приєдналися мої батьки. Ми разом ходили на рибалку, збирати квіти до лісу та ввечері з бабусею відпочивали після тяжкого дня. Там я і знайшла багато нових друзів за якими я зараз дуже сумую. За кілька днів до кінця канінул ми повернулися додому, я допомагала мамі, ходила гуляти та готувалася до початку школи. Я вже з нетерпінням чекаю наступних канікул!