ттчень опишіть весняний ранок використовуючи слова з різними префіксами пре-, при-, прі-, роз-, без- 5-7речень

Весняним ранком все навколо оживає, наповнюється барвами, звуками, пахощами. Лагідні промінчики ледь торкаються ніжних пелюсток, і вони розпускаються, даруючи всесвіту прекрасне різнобарв'я. До них прилітають смугасті бджілки і джмелики ласувати солодким нектаром. На гілках цвірінькають безтурботні горобці, зустрічаючи ранкове сонечко. Співочі пташки наповнюють тишу чарівними мелодіями, і їх гомін летить далеко, ніби над прірвою. Який же гарний весняний ранок! Як приємно дихати свіжим повітрям на повні груди.  

Вона була дуже хороша дівчинка. У неї було багато іграшок. Але вона поводилася з ними зовсім не так, як деякі інші діти. Іграшки. в неї були завжди цілі, не поламані і не розкидані по всій кімнаті. Все було гарно складено у Валиному куточку.) Лялька сиділа на маленькому стільчику або лежала’в ліжечку. Кубики були складені красивою пірамідкою. Коник теж стояв у куточку. Ще у Валі було кошеня. Воно було руденьке, пухнасте, ласкаве, і всі думали, що дуже хороше. А насправді це був страшенний пустун і розбишака.

От як тільки Валя піде в дитячий садок, кошеня одразу залазило в кімнату, добиралося до іграшок – і починалася метушня!

Кубики гуркотіли додолу й розліталися по всій підлозі. Коник перекидався на бік і вже не міг підвестися, хоч би й як намагався. Лялька вилітала зі свого ліжечка, і кошеня тягало її по підлозі скрізь, де заманеться… Одного разу принесли Валі нову іграшку. Це був такий собі кумедний дерев’яний бичок. У...

нього була велика оката голова, і товсті ніжки, і хвостик. І коли його ставили на похилу дошку, бичок зразу ж рухався з місця. Переставляючи дерев’яні ніжки, ішов собі вниз по дошці і по підлозі. Ще й похитувався з боку на бік і вимахував коротеньким хвостиком.

– Живий! Живий! – весело кричала Валя і плескала руками…
Вранці, коли Валя пішла в садок, кошеня за своєю поганою звичкою знову залізло в кімнату..,

Не довго думаючи, воно підскочило до бичка і злегка вдарило його своєю м’якою лапкою.

І враз дерев’яний бичок рушив з місця і посунув униз по дошці просто назустріч розбишаці!

Він несподіванки кошеня подалось назад. Такого ще не бувало! Досі всі іграшки не вміли пересуватись, і з ними можна було робити все, що заманеться…

Кошеня відскочило ще далі. Бичок ішов за ним. Кошеня відскочило до самих дверей. Але бичок не спинявся і хоробро йшов просто на ворога. Тоді кошеня зовсім перелякалося, розгубилося, і, не тямлячи себе, кинулось тікати…

.У кожного з нас одна єдина Батьківщина. По-перше, це те місце, де ми народилися і виросли, яке не раз і не двічі ми проміряли своїми кроками. По-друге, Батьківщина – це наша рідна країна. Батьківщину змінити не можна, як не можна змінити своїх батьків, тих, хто дав нам життя. І я вважаю, що де людина народилася, там вона повинна прожити своє життя і пройти до кінця свій шлях. Для мене Батьківщиною є моя рідна Україна.Я дуже люблю свою країну попри те, що, може, для кого десь і краще. Я впевнений, що для справжнього українця не може бути ніде краще, ніж на рідній землі. І кожен з нас може створити для себе та своїх близьких такі умови існування, які нічим не гірші від умов у інших країнах. Та цим не варто обмежуватися, треба прагнути до того, щоб життя постійно покращувалося для усіх наших співвітчизників.