Замініть подані словосполучення синонімічними з присвійним прикметником. Телефон Аліни, рюкзак Максима, виступ Надії, самокат Тараса, ролики Сергія, брат Світлани, стіл брата, батько Назара, пароль Марійки, блокнот учителя, голова тюленя, хвіст миші.

Бабуся... Як прекрасно звучить це слово. У ньому відбиток вісімдесят одного року(напиши скільки років твоїй бабусі) прожитого мамою моєї неньки. Кожна зморшка змушує задуматись над долею бабусі. А скільки горя та бід відображає її сиве волосся, що, ніби срібний фонтан спадає на її плечі.Скільки тепла та любові до дітей та внуків у цієї старенької жінки. Скільки турботи заховано у її старечих зашкарубілих руках.  Здається, годинами можна слухати сумні та веселі розповіді з її життя. Все своє життя вона віддала для нас і наших батьків. Тож і ми повинні віддячити їй. Необов'язково робити великий подарунок чи ще щось, достатньо підійти і просто сказати:"Дякую". І ви побачите, як зволожаться її, сповнені любов'ю, очі. А на обличчі засяє усмішка.

Є багато стежинок різних та одна лише з них моя.                                         Цей вислів, підштовхує нас до філософських роздумів. Яку  стежинку потрібно вибрати по життю. Наше життя - це неначе безкрає поле, таке квітуче й світле.           Але перед нами постає питання, як знайти цю стежку?                                                   А відповідь дуже проста.  Ми починаємо свій шлях ще з малечку, потім йдемо в школу, захоплюємося цікавими книгами, та добуваємо з них цінні знання.  Щастя людина залежить від того чи віднайде вона своє покликання. Скільки людина живе, стільки вона й вчиться. І немає такого віку, щоб людина не могла здобувати знання. Кожна людина розвивається і перед  нею відкриваються різні стежинки, але потрібно вибрати лише одну… 
Ту єдину, яка дійсно зробить життя щасливим.