Написати твір-роздум "Чого зараз бракує світові"

Объяснение: Зараз багатьом людям бракує справжнього спілкування . А все через телефоні розмови , інстаграм й ще якісь прилади . Люди весь час в телефонах й нікуда не йдуть . Люди застряли в інтернетному світі . Зараз людина не може зрозуміти чого їй бракує , бо весь час в телефонах . Але людям бракує прогулянок , спілкування з людьми . Особливо молодому поколінню , вони відь весь час в телефонах й не бачать світу .

На мою думку цього бракує світові , бо світ це люди. Люди, вилазьте з своїх телефонів хоч інколи ! Я вас вийдіть на двір прогуляйтеся , заводьте друзів , веселіться й радійте життю !

  Кожна людина вже від народження тісно пов’язана з природою. Тому її треба берегти.

По-перше, бережливе ставлення до природи, віддячується нам здоров’ям. По – друге, дуже корисно влітку покупатись у прохолодній прозорій річці. По – третє, кожне зрубане дерево не поповнить наше повітря киснем, не прихистить влітку від пекучого сонячного проміння, тому не можна бездумно рубати ліси. По – четверте, краса природи милує наш погляд, заспокоює. По – п’яте, чисте довкілля – це гармонія у природі, чудовий спів птахів, багатий урожай.

  Ось чому природу треба берегти.  

Безцінна кожна мить життя… Ні на що не проміняю осінній шепіт голих лип, дотик метелика, скрипучий сніг, котрий сипав усю довгу ніч, і сизокрилу хмару літньої грози, і квітучі сади, які зводять з розуму своїм ароматом весною. Безцінним є повітря, яким я дихаю, і вода, якою втамовую спрагу. Безцінний соловейко на калині та жайвір у небі. Кожна мить життя – прекрасна і захоплююча.  

Життя тільки здається декому коротким, насправді воно – довге, а ще – широке, а ще – глибоке, як могутня ріка. Життя стає неосяжно великим, коли навчаєшся отримувати насолоду від будь-якої його миті, від найменшої дрібнички.

Якщо відверто радіти своїм близьким, кожній хвилині спілкування з ними, якщо не стомлюватися любити і мріяти, якщо захоплюватися кожної миті – життя подарує свою благодать і вічність. Ніколи не чекатиму від життя якогось чуда: чудо мені вже дано – я живу. Уявіть: мені, як і вам, пощастило народитися! І це була перша щаслива миттєвість з їх безкінечної низки.