береза — одне з найпоширеніших і найкрасивіших дерев в нашій країні. його милий образ надзвичайно привабливий щирою природністю та щемливою ніжністю вражає в саме серце.
хочете побачити велич природної краси в сільській простоті? зверніть свій погляд на березу. з одного боку, це цілком звичайне, а з іншого — дивно зворушливе деревце. зверху кора берези біла, тонка, а знизу — чорна, кострубата. чорні смужки на білій корі потрібні для того, щоб дерево могло через них дихати.
творчі люди бачать в березі невичерпне джерело натхнення. споглядання цього скромного деревця надає сил, енергії, сприяє розкриттю письменницького і художнього дару. на світ з’являються талановиті музичні твори, витвори образотворчого мистецтва й художньої літератури.
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
-добридень, сашко!
-добридень, наталіє петрівно!
-о, як ти підріс за літо! вже такий високий став!
-еге, підріс! тепер буду вищий за всіх у класі, а я цього соромлюся!
-тю, не переживай. діти всі ростуть. будеш скоро високим, як твій батько!
-ой людоньки, не хочу!
- чому? чоловіки мають бути високими та стрункими! і ти будеш!
- кахи-кахи! який же я чоловік? мені ж тільки 9 років!
- сашко, ну, ти ж колись станеш від цього нікуди не дінешся.
- мені ще ого-го скільки років бути дитиною. ще треба школу закінчити. а вона така складна… думаю, що доведеться ще років 30 вчитися в ній.
- чому це?
- важко гризти мені, наталіє петрівно, граніт науки цей.
- ой, нещастя моє, треба старатися. сумлінно виконувати всі і завдання.
- ой, людоньки, так я ж їх виконую! от тільки оцінки погані!
- а чому тоді оцінки погані?
- я ж кажу: граніт науки важко мені гризеться.
- ах смішний же ти, сашко!
- ой лишенько, я ж до школи запіснююсь!
- ну добре, бувай.
- будьте здорові!