УМАЛЯЮ НЕ БУДТЕ РАВНАДУШНИ ТОЛЬКО ЧТОБИ БИЛО ПРАВИЛЬНО УМАЛЯЮ НЕ БУДТЕ РАВНАДУШНИ ТОЛЬКО ЧТОБИ БИЛО ПРАВИЛЬНО ">

ответ 1. З берега віє приємний холодок - двоскладне(холодок - підмет, віє - присудок)

2. З розчиненого вікна несподівано повіяло тепло - двоскладне(тепло - підмет, повіяло - присудок)

3. Не хочу їсти - односкладне(їсти - присудок)

4. Зранку густі хмари затягнули все небо - двоскладне (хмари - підмет, затягнули - присудок)

5. Не хочуть виконувати математику - односкл.( Не хочуть виконувати - присудок)

6. Під цим високим зоряним небом я думаю про все відразу - двоскладне ( я- підмет, думаю - присудок)

7. Уже третій день дощить, а сьогодні ще й подуло вітром. - односкладне(дощить, подуло - присудки

Объяснение: відміть як найкраще, я старався):)

1 - В (чотири)
2 - Г (безсполучниковий та сполучниковий сурядний і підрядний).
3 - В (тире)
4 - В (Єдиний, хто не втомлюється, – час, а ми живі, нам треба поспішати (Л. Костенко).
5 - А (Брати Блаженки шепотілися між собою, що_ коли треба буде, вони стануть один до одного спинами (О. Гончар).
6. - Б (Серце в нього щеміло, немов хто стискав його в жмені, однак він не міг спинити бажання хоч раз у житті зазнати того щастя (М. Коцюбинський).
7.
1 - кома - ) За тим селом, де в полі бліндажі колись гули залізною луною, щебече дощик, сіє стороною, і мак горить, і колос на межі (А. Малишко).
2 - двокрапка - В) В чорнім горі й журі віру нашу не підтяти: умирають матері, та не вмре ніколи Мати (М. Рильський).
3 - тире -  Г) Попадавсь їм багач у руки - вони його оббирали, а попадався вбогий - вони його наділяли (Марко Вовчок).
4 - крапка з комою - А)
Попереду йшов пастух зі смолоскипом і освітлював шлях коням, що тягли віз з обох; боків воза йшли опришки, готові підтримати його, щоб не перевернувся на кам’янистій дорозі (В. Гжицький).

У людині все має бути прекрасне: і обличчя, і одяг, і душа, і думки.

А. Чехов

Якщо є поняття "справжня краса", отже, існує і удавана, штучна, далека від істини. Чи одне і те саме ми розуміємо, коли говоримо: "Яка красива дівчина!" і "Яка красива людина!"?

Перше, що спало на думку; коли задумався про справжню красу людини, — це Елен і Наташа, якими їх побачив на балу Андрій Волконський. "її [Наташині] оголені шия і руки були худі і некрасиві в порівнянні з плечима Елен". Але в чомусь же князь побачив перевагу цієї "зляканої і щасливої дівчинки"? У тому, як вона розцвіла щирою посмішкою йому назустріч, як під час танцю "обличчя її сяяло захватом". Молодий князь побачив справжню красу Наташі: вона була в кожному її русі, якесь внутрішнє світло прикрасило її худенькі плечі і тонкі руки, її ще "невизначені груди".

Мені здається, що слова Чехова, відомі всім і кожному, не слід розуміти буквально. Я думаю, що письменник хотів висловити думку про красу як своєрідну гармонію. Добрі пориви душі, розумні і прекрасні думки можуть зробити людину зовні красивою, а от злу душу і хибні думки зовнішня краса не сховає.

Справжня краса людини в її вчинках і діях, у її стосунках з навколишнім світом. Культурна, інтелігентна людина завжди істинно красива, тому що багата душею. Адже скільки разів ми зіштовхувалися в житті з такими оцінками нових для нас людей