Написати твір, використовуючи звертання, вставні слова і відокремлені додатки, означення, обставини, прикладки на тему "Незабутні шкільні роки". Попідкреслюєте їх у тексті.

Відповідь:

Усе починається з парти шкільної – перші враження від пізнання такого цікавого й непростого світу, перші захоплення й розчарування, успіхи й невдачі, усвідомлення себе як особистості і, звісно, перші кроки у дорослий незвіданий світ. Усі ми родом з дитинства і подумки повертаємося туди, де було нам так затишно й тепло, де про нас турбувалися і батьки, і вчителі. Милі серцю спогади огортають багатьох із нас, коли чуємо шкільний дзвоник гаємо, як поспішають до школи учні і наші власні діти. Особливо це відчуваєш у весняну пору, коли закінчується навчальний рік. Батьки, вчителі й діти заклопотані: контрольні роботи, заліки, державна підсумкова атестація, а в одинадцятикласників – надзвичайно важливий період – зовнішнє незалежне оцінювання і вступ до вузів. Яким буде доросле життя? Чи готові зустрітися з його викликами наші випускники? Адже сьогодні держава ставить перед освітніми закладами завдання: дати молоді не лише знання, а й сформувати особистість, здатну ставити перед собою мету й досягати її, швидко адаптуватися до умов та вимог суспільства.

Пояснення:

Для мами: до й прибрати у хаті, приготувати обід, вимити посуд.

Для тата: до йому прибирати в гаражі, помити автівку, полагодити шафу.

Для брата: до йому зробити уроки, попрасувати його шкільну форму, зібрати його іграшки.

Для сестрички: спекти для неї смачний пиріг, намалювати для неї гарний малюнок, заплести їй косу.

Для берізки: побілити стовбур, пообрізати сухе гілля, полити.

Для кринички: очистити її від гілок та сміття, не забрудняти і берегти її.

Для квітів у полі:  не зривати їх, полити.

СТЕП    Степе мій, урожайнику! Лежиш ти, повитий красою, шепочеш стиглим колосом! Скільки раз на рік ти міняєш свою оздобу? Навесні ти лежав чорнотілий, клубочився сизим маревом випарів... Напоєний вологою, наснажений сонцем, прийняв ти в лоно своє золотий засів. Потім зарум'янився, зазеленів першими сходами, а згодом обіслав­ся ніжними килимами — ярицвітами. Аж згодом гойдав ти на собі хвилясту, зелену піну злаків, красувався срібним колосом, цвів сереж­ками, клубочився золотим пилом квітування, половів хмарками і за­кипів золотим литвом повнозерного колосу. І ось ми прийшли на твій поклик. Твої недавні весняні сівачі стали женцями.     Яким же ти розкішним і багатим став, степе наш! Весело і любо засівати тебе хлібом, зодягати, прикрашати тебе зелом молодих лісів, напувати твої яри і вибалки срібноводцям ставків і озер. Любо тебе заквітувати голубим льоном, червоними квітами еспарцету, рожеви­ми китичками конюшини... Весело обробляти тебе, бо горнешся ти, красеню, до сівачів, господарів своїх. Для них ти розквітаєш своєю красою, для них плодоносиш