280. Зі знаком м’якшення всі слова пишуться в рядку А нянь—Чити, брен.-кати. вел..можа, т..мянийБ віс-.тю, нен-.чин, змен-.шити, (у)бан.-ці В ГіриЯТеЛьЦІ, таріл..ці, різ..бяр, учител-.ство Г Натал-.ці, людс..кість, камін..чик, туш..Д Х..юстон, спанієл.., ал..янс. ад..ю

про єоагаддсдрдкариєє Иж Иж ж

Відповідь:

Орфоепічні , орфографічні,лексичні , граматичні,пунктуаційні,стилістичні

Пояснення:

Орфоепічні - Вимови звуків, звукосполучень, наголошення слів ([веидец':а])

Орфографічні - Написання слів та їхніх частин (Пів'яблука)

Лексичні - Вживання слів у властивих їм значеннях, правильне подання слів (Будь-яке (любе) питання)

Граматичні - Творення слів, уживання форм слів, побудови слів і речень (згідно з наказом, відповідно до наказу (згідно до..., відповідно з)

Пунктуаційні - Вживання розділових знаків( а може, й ні.)

Стилістичні - Використання мовних засобів, властивих лише даному стилеві; поєднують у собі всі інші норми (Серед проблем, якими займається колектив, чільне місце займає посідає)

Це місто не спить. Він вже ніколи не засне …
День і ніч сотні тисяч коліс його тіло пестять.
Він не скине з себе проводів електричний гніт,
Але, повержений в бруд, всім закоханим гріхи відпускає.

Це місто схожий на тебе – молодий хуліган.
Він з робочої околиці родом, але «вибився в дамки»
І грошима недбало смітить, благо, сповнений кишеню,
Тільки втиснутися все ж не може в «буржуйські» рамки.

Він розлігся в степу – дивиться в небо очима вітрин,
Гордо тягнеться вгору, відбиваючи будь-які нападки.
Він яку завгодно столицю б викликав на ринг
І напором своїм поклав би її на лопатки.

У ньому з трущоб убогістю поєднується розкіш палаців,
Його тіло – заводи і шахти, і блиск ресторанів …
Він по моді одягнений, але з тих нахабних молодиків,
Що позначені шрамами (в минулому – криваві рани).

Він буває злегка неохайний, трохи нерозумний,
І часом себе вранці відчуває премерзко …
Це місто – банкір, пролетар, трохи бандит,
І в контрастах його – чарівність юності зухвалою.

Це місто – спортсмен, він хворіє, як ми, за «Шахтар»,
І вітає нас грізним ревом своїх стадіонів.
Він палає в ночі, як неоновий строкатий багаття.
Навіть зірки нам здаються ближчими з його териконів …

Це місто – шибайголова, він такий же, як ти …
Попереду – павутина доріг і тернисті версти.
Спалахують зірки над містом сплячою мрії,
І сьогодні, рідний, це наші донецькі зірки!