1. Однорідними підметами ускладнено речення (розділові знаки пропуще- но) А Віддамо Вітчизні всі пориви і дум політ і силу наших рук. Б На мент єдиний залиши свій сум думки і горе. В І возвеличимо на диво і розум наш і наш язик... Г У кожного своя пустеля і свої міражі. 2. Однорідними додатками ускладнено речення (розділові знаки пропуще- но) А У мудрої людини довгі вуха й короткий язик. Б Хрести лелеки мальви і жоржини були його єдині глядачі. В А тим часом місяць пливе оглядати і небо і зорі і землю і море. Г Література й народна поезія рідні сестри що взаємно збагачуються. 3. Однорідними означеннями ускладнено речення (розділові знаки пропу- щено) А Завжди і скрізь будуть квіти для того хто хоче бачити квіти. Б Вона малює піч синім і червоним чорним і рудим жовтим і зеленим. В Люблю я бистрину життя прозору поривну глибоку. Г Випробування зміцнюють дух і ведуть до життя. 4. Однорідними обставинами ускладнено речення (розділові знаки пропу- щено) А Коли все дуже правильно й бездоганно тоді виникає сумнів. Б Молодь вийшла в сад погуляти поспівати та пожартувати. В І сам собі постань законом і не вагайся не блажи... Г Випробування зміцнюють дух і ведуть до життя. 5. Однорідними означеннями ускладнено речення (розділові знаки пропу- щено) А Сині зеленкуваті фіолетові присмерки спадають степом. Б Під осінніми високими зорями затихають оселі. В Надворі пахне молодим осокорячим листям. Г Почувся знадвору чийсь тихий проте знайомий голос.

ответ: 1-Г; 2-В; 3-Б; 4-А; 5-А

Объяснение:

Моє рідне місто <br />моє рідне місто називається Кривий Ріг. воно так називається через хвилясте русло ріки Саксагань в місці її витоку в ріку Інгулець. цю назву запропонував академік Василій Зуєв в 1781 році. це єдиний районний центр колишнього СРСР, який мав метрополітен. центральна вулиця в Кривому Розі є проспект Карла Маркса. я можу і хочу зробите своє рідне місто самим чистим містом України. кожне місто це своєрідне “обличчя” моєї неньки України, і я хочу щоб не одне з облич не було заплямоване.

Пам’ятник українському гетьману Богдану Хмельницькому прикрашає Софіївську площу з 1888 року. Його відкриття було приурочене до святкування 900-річчя хрещення Русі. Насправді, вперше з ідеєю увіковічнення пам’яті гетьмана ще в 40-х роках виступив історик М. Костомаров, ще через десяток років її повторив В. Максимович і лише в 1860 році Петербург погодив встановлення монументу, але це був тільки початок його багатостраждальної історії.

Цілих 9 років скульптору Микешину знадобилося, щоб створити макет майбутнього пам’ятника. Однак через те, що його визнали занадто полонофобським і шовіністичним, проект пройшов ще кілька редагувань і врешті остаточно був затверджений лише у 1876 році. Тоді постала інша проблема — відсутність фінансування від влади. Кошти збирали по всій імперії. У результаті у 1879 році пам’ятник відлили з переплавленого металобрухту, який пожертвувало Морське відомство, і через рік привезли до Києва. Однак грошей для постаменту уже не вистачило і скульптура 8 років пролежала у дворі поліцейської управи. Місцеві про це жартували, що «Не встиг Богдан в'їхати до міста, а його вже заарештували».

Зрештою, у 1888 році знайшли граніт для постаменту (залишився після зведення Ланцюгового мосту). Спочатку монумент хотіли встановити на Бесарабській площі, але потім передумали на користь Софіївської. І одразу постало нове питання: як розмістити пам’ятник, щоб кінь не був повернутий хвостом до жодного з соборів і до урядових споруд. У результаті скульптуру Хмельницького встановили так, що він рукою з булавою показує на північний-схід, тобто напрямок, якому мав слідувати народ, що зустрічав гетьмана тут, на Софіївській площі, у 1848 році після перемоги над поляками у битві під Пилявцями.

Объяснение:

Выбери себе отсюда предложение которые нужно