Написати твір на тему Чому навчив мене карантин (укр.яз 10 класс) ​

Відповідь:  Чому я пишаюся своїм товаришем?

Пояснення:  У мене  є  хороший  друг та товариш Артем. Я  дуже  дорожу його дружбою .  Ми однорічки, навчаємося   у 5 класі.  Ми часто гуляємо разом та проводимо разом багато часу. Артем займається спортом. Він відвідує бассен,  займається дзюдо та  грає у  футбол.  Він  справжній спортсмен та  прекрасний  друг.  А ще мій товариш  ніколи не кине просто так у біді. Артем  до у скрутній ситуації, і дасть гарну пораду. Мій товариш дружелюбний, справедливий та любить спілкуватися. Він не любить коли починають ображати молодших та не поступаються старшим. А також мій товариш цінує те, що  і я  . У нас з ним  дуже  багато спільних  інтересів.  

Ось, за що я ціную свого товариша та пишаюсь ним.  

Мабуть, це питання слід пов'язати із отим вічним питанням дорослих на кшталт "Яким ти хочеш стати, коли подорослішаєш?" або "Ким мрієш бути?". У молодших класах, коли мене це діставало це питання, я відповідав, що моя мрія - бути таким, як Карабас-Барабас або Бармалей. Але то було усе несерйозно і необмірковано. Згодом трапився випадок, який примусив мене замислитися над цим питанням. Я посварився 3 усіма своїми друзями. Спочатку ходив "півнем", високо задравши носа і зухвало думав, що вони без мене і дня не зможуть прожити. Чомусь я тоді так думав. Але згодом мій ніс якось сам став опускатися, я ходив похнюплений, життя нічим не тішило. Батьки відразу відчули, що у мене неприємності. Одного разу батько зайшов до моєї кімнати на хвилинку щось попросити, затримався на годину. З тієї розмови я багато чого зрозумів, переоцінив себе і свою поведінку й замислився, чому мене покинули друзі? Мабуть, причина у мені. Я дивився на батька і хотів бути таким, як він. Мій батько - посадова особа. У нього поставлений голос, його завжди приємно і цікаво слухати. Він знає так багато! На день народження тата з ранку і до вечора телефон не вмовкає. А за столом лунають вітання, подяки, слова поваги і любові. Моя мама часто говорить, що вона не уявляє своє життя без батька. Я так хочу бути таким, як батько, - щирим, відвертим, простим у сім'ї і з друзями, на роботі професійним, компетентним і справедливим, і взагалі доброю людиною. Невдовзі після тієї розмови я помирився з друзями. З тих пір ми жодного разу не сварилися, і тепер наша дружба стала міцнішою. А ще у цьому році мене обрали за старосту класу (хоча раніше і квіти не довіряли у моє розпорядження!). Але на цьому я не зупиняюся, а постійно працюю над собою, щоб колись і мій син пишався мною.