1. Який розділ науки про мову вивчає словосполучення і речення? А морфологія; Б лексикологія; В синтаксис; Г пунктуація. 2. Лише іменникові словосполучення наведено в рядку: А рідна земля, зібравши гриби, читання вголос; Б приходити додому, рання весна, вечірня зоря; В спів пташок, щира усмішка, сонячні промені; Г читати мовчки, побачити друга, цікавий журнал. 3. Визначте вид присудка в реченні: Слово — перше дзеркало духу (Ф. Петрарка А дієслівний; Б складений іменний; В складений дієслівний; Г складний. 4. Визначте вид односкладного речення: Музика дощу (Олесь Гончар). А називне; Б безособове; В неозначено-особове; Г узагальнено-особове. 5. Неправильно розставлено розділові знаки перед словом як у реченні: А І спалахнула полум’ям трава, і зарясніли, як веселка, квіти (Є. Гуцало). Б Полювання, як ви потім побачите, потребує чимало часу (Остап Вишня). В Посипався, як з решета, наглий кра дощ, а далі полив, як з відра (І. Нечуй-Левицький). Г Рушники були червоні, як жар, горіли різним орнаментом, переливалися райдугами (І. Цюпа). 6. Укажіть ускладнювальний елемент речення (замість крапок поставте пропущені літери). Пісня ширит..ся, росте, ро..ливається на вечірніх Дніпра (О. Довженко). А звертання; Б відокремлене означення, виражене дієприкметниковим зворотом; В вставні слова; Г однорідні присудки. 7. Виконайте синтаксичний розбір речення. Визначте частини мови. З моря повіяло легеньким вітерцем (З газети). 8. Напишіть твір-роздум на тему: «Чи є можливим компроміс між добром і злом, правдою та брехнею?»

А

Б

А

Г

Б

А

Объяснение:

Михайло Коцюбинський написав безліч дуже цікавих творів, але самим таємничим з них, напевно, є повість «Тіні забутих предків». У ній відразу кілька захоплюючих для читання тем. Але найбільш таємничою тут є тема любові. Саме тому хочеться задатися питанням: чому ж любов у поданні автора є вічною таїною? Що такого таємничого в цьому почутті і як це було описано в повісті «Тіні забутих предків»?Головний герой повісті Іван у всі часи був досить дивним молодим чоловіком. Незважаючи на те, що для всіх гуцулів була характерна забобонність і віра в якісь незвичайні сили в деякій мірі, ще з самої молодості Іван не тільки вірував у ці сили, але навіть і зустрічався з ними. Хлопчик був дійсно незвичайним і любив займатися незвичайними справами, наприклад, подовгу гуляв у лісі, зникаючи там годинами. Під час однієї з прогулянок він побачив дівчину, яка була родом із сім’ї, з якою сім’я Івана завжди ворогувала і навіть билася. Цю дівчину звали Марічка. Зрозуміло, що при цій зустрічі вони моментально зчепилися і почали битися. Але щось раптово сталося, і вони перейнялися один до одного справжньою симпатією. Пізніше Марічка та Іван полюбили один одного. Їх любов була досить незвичайною і напевно багато кого вразила б або здивувала б. Але це ніжне почуття між двома людьми було справжнім таїнством, що читачі зрозуміють лише далі по сюжету. Як відомо, Іван вирушив на заробітки і залишив Марічку. Але після свого повернення він її вже не застав, адже, на жаль, вона загинула. Марічка була єдиною для Івана людиною, яка могла розділити з ним таїнство любові. Після її загибелі хлопець вже ніколи не міг стати щасливим. Він покинув рідні пенати на сім років, одружився, але дружину свою по-справжньому не любив. Він продовжував багато гуляти лісом, але вже на самоті. Його ніхто не розумів, ніхто не був йому настільки ж близьким, як Марічка. Одного разу він почув її голос, але це було лише марево. Він побіг за нею, але теж зірвався з обриву і загинув. Як виявилося, його дружина намовила свого коханця Юру зачарувати Івана, щоб той зрештою загинув.Любов – це дійсно вічна таїна для двох людей. Якщо людина знайшла свою справжню другу половину, вона звикає до неї і вже не може уявити своє життя на самоті чи з кимось іншим. Хтось інший вже ніколи не зможе розділити його вічну таїну, а через це тому, хто втратив свою другу половину, залишається лише чекати смерті і не сподіватися ні на що хороше, прикладом цьому служить Іван.

Біля нашої школи висаджено багато каштанів. Це високі дерева з акуратною округлою кроною, що дає влітку густу прохолодну тінь. Листя каштана великі, крислаті. Дерева з такими широкими листям добре очищають повітря і збагачують його киснем. 
Коли наприкінці весни або на початку літа каштани зацвітають, здається, що в місті настав багатоденний свято. Білі та рожеві «свічки», що складаються з безлічі квіток, надають деревам вид величний і урочистий. Легкий аромат квітучих каштанів пов'язаний для мене з близькістю літніх канікул, наповненими сонячним світлом днями і довгими весняними вечорами. 
Чим ближче осінь, тим частіше починаєш помічати в густих кронах дерев колючі зелені їжачки плодів. І ось настає хвилина, коли перший блискучий коричневий кульку з сухим стукотом падає зверху до ніг. На початку навчального року весь шкільний двір виявляється усипаним шоколадними каштанами.ені.