Твір-роздум Я на землі-людина, як виховати в собі риси сміливості, хоробрості, кмітливості, відповідальності

У гору можна піти разом.
Чи Україні ти син, її вірна опора, коли отчих сивин не помітив у горі?
Високо над горами стояло серпневе сонце.
Поза горою,в далечині пролітав журавлиний ключ.
Ми спускалися з гори повільно, але впевненно.
Досі сниться: під горою, між вербами та над водою, біленька хаточка стоїть...
Горизонт видно з-під гори.
Ми не могли далі іти, і  зупинилися перед горою.
Розкажи, як за горою сонечко сідає.
 Гей, з-за гори та із-за кручі та риплять вози ідучи..
Через гори - до моря.
А при  горі стоять палати неначе диво.
Дим погаслих вогнів стелиться від гори до гори синіми смугами.

Сільська родина 
У музеї Т.Г.Шевченка в м. Києві експонується невелике за розміром полотно, протебагатозначне за змістом. На картині зображена стара, під солом’яною стріхою хата. Тут узатишку наприкінці робочого дня зібралась селянська родина – молоді батьки та їх синочок.Малюк, що цілий день бавився з дідусем, ненароком розбив глиняний горщик, що висів на тину і бувнеабиякою цінністю родини. Першим порухом батькабуло покарати хлопчика за вчинену шкоду. Але матизаступилася за сина, благаючи батька простити. І тойполагіднішав, заспокоївся, взяв люльку і начевибачаючись перед дружиною, прагне пригорнутисина. За цією драмою стежить дворовий пес. Трохидалі у променях призахідного сонця гріється сивийдідусь, якому байдуже до того, що діється. Художникгостро, насторожено, драматично вдивляється в життялюдей. Т.Г.Шевченко у цьому полотні передав свійбіль за скривджений, підневільний народ. Цей біль віддушевної рани змушує малювати. Це не лише долягероїв картини, а це й його доля