Сімнадцять портретів до виставки були готові. Стояли, зарамовані, засклені, обличчям до стіни. А з власним автопортретом суща біда. Ну, ніяк не лягав. Щоранку приходила в майстерню, щоб розпочати все насвіжо, а до вечора бачила, що "замучила" портрет іще більше. Випила міцної кави, впустила в кімнату гіркуватого, настояного на тополях повітря й увімкнула диск Діани Кралл. Мелодія налила майстерню лагідним передвечірнім світлом. Закортіло танцювати - і вона попливла по замацьканому лінолеуму, відкидаючи ногами рулони картону. Не відчувала ні тіла, ні запаху фарб, не чула ні скрипу дощок, ні домагання мобілки. Потім узяла пензель і, танцюючи біля мольберта, робила бездумні ритмічні мазки. У напівсутіні, у напівзабутті. Коли диск дійшов кінця, увімкнула світло. Різонула по очах не лампа, а картина. На неї з полотна дивилася інша, нова жінка. Жінка, якою їй хотілося бути все життя (За М. Дочинцем 1. Тип мовлення - а) А опис б) Б роздум в) В розповідь г) Г опис з елементами роздуму 2. Стиль тексту а) А художній б) Б науковий в) В публіцистичний г) Г розмовно-побутовий 3. Засобом міжфразового зв′язку останніх двох речень тексту є а) А синонім б) Б займенник в) В вставне слово г) Г лексичний повтор 4. В оповіданні НЕМАЄ мікротеми а) А героїні не вдається створити автопортрет б) Б натхненна музикою, героїня створює задумане в) В жінка взяла участь у виставці портретного живопису г) Г художниця готується до виставки портретного живопису 5. Ключовими в оповіданні є слова а) А автопортрет, мелодія б) Б мобілка, вечір в) В стіна, лінолеум г) Г скрип, картон 6. Речення останнього абзацу поєднані зв′язком а) А послідовним б) Б паралельним в) В комбінованим 7. Правильно написано всі слова в рядку а) А бульйон, промінчик, терплячий, боротьба б) Б вимирзати, освячення, проїзний, п′єдестал в) В збирається, духм′яний, плетиво, тонна г) Г відв′язаний, повертати, у кишенці, премудрий д) Д бриньчати, пленарний, міжярусний, зпитати 8. Через дефіс треба писати кожне слово в рядку а) А сон / трава, тишком / нишком, кімната / музей б) Б пусто / цвіт, воле / любний, міні / диктант в) В кіно / зірка, диван / ліжко, інтернет / магазин г) Г фото / гурток, відео / салон, вело / спорт 9. З апострофом треба писати всі іншомовні слова в рядку а) А міл..йон, порт..єра, комп..ютер б) Б Н..ю-Йорк, бракон..єр, п..єдестал в) В ад..ютант, прем..єра, ін..єкція г) Г кур..йоз, ател..є, б..язь 10. Пунктуаційну помилку допущено в реченні а) А Багато українських міст славляться своїми театрами, а саме: Київ і Одеса, Львів і Харків. б) Б Є три службові частини мови, як-от прийменники, сполучники, частки. в) В Усюди: і на вулицях, і круг стадіону, і обабіч дороги - росли молоді осокори. г) Г Все у ній сіяє: слава і походи, свист клинків у полі і набоїв спів 11. У реченні "Маленька Європа" (1) як назвав групу протестувальників під монументом Незалежності (2) журналіст Сергій Рахманін (3) була розгромлена (М. Слабошпицький) кому треба поставити на місці а) А лише цифри 1 б) Б лише цифри 2 в) В лише цифр 2 і 3 г) Г лише цифр 1 і 3 12. Прочитайте речення. В′є гніздечко-рукавичку на лозині біля річки ремез - пташка невеличка (А. Камінчук). Правильним для цього речення є пояснення пунктуації, запропоноване в рядку а) А тире між підметом і присудком б) Б тире в неповному реченні в) В тире в реченні з однорідними членами г) Г тире при відокремленій прикладці

1. Речення двусклалдне, просте(ускоад. однорідними присудками), поширене.
тумани(що?) підмет
в'ються, пливуть, линуть (що роблять?) присудки.
над землею (де?) обставина
в простори (куди?) обставина
на човнах (на чому?) додаток
білих (яких?) означення
2. Речення двусклалее, просте(ускладнене однорідними підметами), поширене.
ниви, луги, праліси, гори (що?) підмети
втонули (що зробили?) присудок
в промінні (в чому?) додаток
місячнім (якому?) означення
як в морі (як де?/я к в чому?) обставина
темні (які?) означення

Якщо подорожувати рідною Україною, уважно подивившись на карту, що впаде у твої очі — це безліч назв сіл, містечок, міст. Скільки їх багато! І у кожного своя історія, а багато з них залишили про себе пам’ять і стали нашими національними святинями. Є такі святині і у твоєму місті. Ужгородці мають чим гордитися: уже в XII ст. їхнє місто знав увесь цивілізований світ!

Рушимо в мандрівку вулицями древнього Ужгорода і розпочнемо її від першопочатків міста — старовинного Ужгородського замку. Середньовічна хроніка Антоніна під назвою «Діяння угорців» відносить заснування ужгородської фортеці до IX ст., точніше — до 895 р., коли древні угри, керовані своїми вождями — Алмошом і його сином Арпадом, зруйнували одне із останніх слов’янських городищ з військовим укріпленням — град легендарного графа капітана Лаборця. З утворенням Угорської держави у кінці X ст. — поч. XI ст. тут будується замок як адміністративний та торговельний центр комітата Унг (центр Ужанської жупи). 
А тепер повернемося з епохи легендарної в епоху історичну, реальну та пройдемося усередину цих загадкових мурів, щоб познайомитися з ужгородською твердинею ближче. На подвір’ї замку нас чекають дві чудові залізні скульптури персонажів грецької міфології: постать найпопулярнішого давньогрецького героя Геракла, який убиває лернейську гідру, покровителя мандрівників, торговців, провідника душ померлих — Гермеса (у формі сидячого молодого юнака), бронзова скульптура могутнього хижого птаха — Турула (від тюрського слова тогрул, турул — сокіл) — міфічного птаха древніх угрів, культ якого відомий зі скіфських часів. Посередині замкового подвір’я привертають увагу руїни першої ужгородської церкви (храму святого Юрія, який згадується писемними джерелами під 1248 роком), яка знаменита не тільки як родове місце поховання Другетів, а й укладення у її стінах 24 квітня 1646 р. Ужгородської церковної унії. 
Замковій церкві, на жаль, не судилося дожити до наших днів. У 1728 р. її спопелила пожежа. Нині про церкву нагадує лише глибока, обведена стіною яма, колишня крипта.ю що поросла чагарником. Якщо перейдемо замкову браму, перше, що впаде у вічі — це постать найпопулярнішого давньогрецького героя Геракла. Лита залізна скульптура, виготовлена у 1824 р. в Ужгороді, зображує перемогу сина Зевса й Алкмени над багатоголовою водяною змією — лернейською гідрою, яка була настільки отруйною, що гинули навіть від одного її подиху. Геракл знищив страховище, це був його другий з дванадцяти подвигів (перший його подвиг — це задушення неуязвимого немейського лева (Арголіда), з того часу він носив шкуру лева). Неподалік від Геракла нас чекає ще один персонаж грецької міфології — покровитель мандрівників, торговців, провідник душ померлих — Гермес. Його залізна скульптура, у формі сидячого молодого юнака, вилита на колись залізоливарному заводі біля Мукачева. 
Про загадкові місця та стіни фортеці на замковій горі з’явилися різні здогадки, домисли, легенди. Зокрема, легенду про страту близько 1730 року ужгородської чаклунки, жінку Юрія Сюча, Марію Рушковську чи романтичну легенду про Білу діву, доньку власника замку капітана Другета, яка видала усі таємниці замку закоханому польському воєводі, за що батько наказав її замурувати живою в стіну фортеці, це сталося близько 1653 1658 рр. 
У XVI — XVII ст. невід’ємною частиною історії Ужгородської фортеці є короткі, але жорстокі штурми, тривалі та виснажливі облоги, коли наш край був ареною жорстокої боротьби між протестантськими князями Трансільванії та католицькими правителями Габсбурзькоїімперії. У кінці XVII — поч. XVIII ст. Ужгородський замок перетворився із звичайного провінційного укріплення у помпезний графський осідок, великосвітський центр культурного та політичного життя Закарпатського краю. І пов’язано це було із діяльністю володарів замку графів Міклоша Берчені та його жінки-красуні графині Крістіни Чакі. Врешті решт Ужгородський замок був гніздом магнатської сім’ї Другетів, який належав їй 360 років. До поділу Речі Посполитої замок служив в якості австрійського прикордонного укріплення, місцем дислокації військового гарнізону, а 2 травня 1776 року імператриця Австрійської імперії Марія — Терезія передала Мукачівській греко-католицькій єпархії. З того часу у стінах Замкової гори вирував вогнищем освіти та науки. Тут розмістили духовну семінарію (проіснувала до літа 1945 року), тривалий час діяло видавництво і друкарня «Уніо» (1902 — 1938рр.). Замкова гора стала одним із центрів закарпатської української науки, літератури й культури. 
З 1947 року у стінах фортеці Замкової гори розмістився краєзнавчий музей.