Записати текст диктанту, поставити пропущені розділові знаки, вибрати правильний варіант написання слова. Милою квітневою порою коли дерева добре ще не розвинулись але вже позапиналися в ясно/зелену вуаль почулося знайоме щебетання. Це/ж ластівка пр(ие)летіла тепло принесла! На голос підво(дж)у голову й бачу над собою маленьку гостро/крилу пташку. Півде(нн)ий вітер здуває її далі на північ відносить кудись у/бік а вона поправляє крило й стає грудьми проти вітру та радісно щебече про/те що здолала далеку дорогу й повернулася до/дому що в нашому хліві зб(ие)реглося її гніздечко. Радий що знову кружлят(еи)меш над нашим двором і ми тепер не буд(ие)мо зачиняти хліва а залишатимемо двері відхил(ие)ними щоб ти вільно залітата до свого гнізда до своїх ластів…ят. Досвітками вітала нас щ(ие)бета(нн)ям благословляючи нас на добрий труд. А на схилі дня коли заходить сонце й на село надходить вечір так гарно слухати в(ие)личну симфонію літа коли ластівки сідають на дроти як ноти на нотоносці і в садку гупають ра(нн)і яблука. Зміст цієї чарівної м(еи)лод доки птахи літають у небі доти люди будуть на (Зз)емлі.

У світі є дуже багато різних родин та батьків. Є, на жаль, батьки, яким не подобаються їхні діти, і вони їх виганяють на вулицю. Але більшість добрі, вони життя можуть віддати заради своєї дитини. 

У мене теж є батьки, і вони добрі. Вони працюють, не покладаючи рук. Мама прибирає квартиру, готує різні страви, виконує дуже багато іншої роботи. Недарма кажуть: "Жіноча робота ніколи не скінчиться". Це, звісно, правильна думка. Тато — головний у нашій сім'ї — забезпечує нас усім: купує одяг, продукти, постійно працює на різних роботах, аби нам нічого не бракувало.

Я вважаю, шо кожна дитина повинна допомагати своїм батькам тому, що батьки не встигають зробити все, що потрібно. Я допомагаю своїм батькам прати, прибирати в квартирі, поливати квіти, ходити до магазину

За належністю до роду та за відмінковими закінченнями всі іменники поділяються на чотири відміни.І відміна: іменники переважно жін. й деякі іменники чол. роду, а також спільного роду із закінченнями -а, -я в називному відмінку однини: вага, гиря, машина, партія, праця; воєвода, дядя;, голова, сирота, убивця.II відміна: а) іменники чол. роду з кінцевим приголосним основи та з закінченням -о в наз. відмінку (переважно назви осіб): бік, велетень, завод, край, майстер, товариш; батько, Дніпро, Петро; татуньо;б) іменники середн. роду з закінченнями -о, -е, -я (крім іменників із суфіксами -ат-, -ят-, -ен- при відмінюванні): вікно, місто; море, поле, прізвище; весілля, життя, знання; також іменники із суфіксами згрубілості -ище, -исько, утворювані від іменників усіх родів: вітрище (від вітер), дівчисько (від дівча), свекрушисько(від свекруха).IIІ відміна: іменники жін. роду з кінцевим приголосним основи: вість, любов, міць, річ, розкіш, сіль, тінь, а також слово мати, в якому при відмінюванні з’являється суфікс -ер-.IV відміна: іменники середн. роду:а) з закінченнями -а, -я, що приймають перед більшістю відмінкових закінчень суфікси -ат, -ят: гуся (гусяти), дівча (дівчати), лоша (лошати), теля (теляти);б) з закінченням -я (із суфіксом -ен- при відмінюванні): ім’я (імені), плем’я (племені).