І7. Установіть відповідність між реченнями і видами зв'язку в них.А. Ви скажіть йому від мене, що я досі пам'ятаю, як пісні його втішали нас колись в чужому краю.Б. Спустився вечір, і одразу похолоднішало, хоч удень була нестерпна спека.В. Ая додам: любити можна поезію в добу ракет, бо, дивна річ, людина кожна якоюсь мірою поет.Г. Над Києвом було жарке літо, ішов червень, і важкі темні хмари збиралися на небі, щоб пролитисядзвінким дощем.Д. Там повен двір любистку, цвітуть такі жоржини, і вишні чорноокі стоять до холодів.1.Сурядний і безсполучниковий.2. Безсполучниковий і підрядний.3. Сурядний і підрядний.4. Сурядний, підрядний, безсполучниковий.​

Україна — держава, багата на звичаї та традиції, солов’їну мову, неперевершені краєвиди, по-справжному розумних, щирих, привітних, гостинних людей. Так, моя Батьківщина має тяжку долю. Я впевнена, що колись Україна встане з колін і доведе всьому світу, що вона є непереможною!

Ще з давніх часів наша держава повинна була боротися за свою автономність та свободу. На щастя, завжди були герої, котрі готові були на все піти заради щасливого майбутнього України — це Богдан Хмельницький, Іван Мазепа, Тарас Григорович Шевченко, Роман Шухевич, В’ячеслав Чорновіл, Миколай Амосов, брати Клички, Руслана Лижичко та багато інших. Імена цих людей назавжди закарбувалися в пам’яті українців. Невідомо, що було б з нашою державою, якби не ці відважні герої.

Тарас Григорович Шевченко — людина, котра прославила Україну на весь світ. Його творчість не залишить байдужим нікого. Це сміливий, мужній, витривалий, справедливий чоловік, котрий висловлював усю правду за до своєї творчості. У сатиричній поемі поет засуджує самодержавство й кріпосництво в Російській імперії, вірнопідданство й аморальність земляків-перевертнів. Митець висміює «красу» російської цариці й «велич» Петра І, знаючи, що за свої слова доведеться гірко відповідати. У посланні «І мертвим, і живим…» автор критикує українську еліту, яка зневажає український народ, і закликає до соціального примирення заради відродження нації. Шевченко боровся за розвиток своєї Батьківщини, тому писав багато віршів, закликаючи людей до об’єднання. Він прагнув до того, щоб народ перестав закривати на все очі, починав бути розумнішим.

Учітеся, читайте,

І чужому научайтесь,

І свого не цурайтесь.

Особливо вражає вірш-послання Тараса Шевченка «Мені однаково». Ліричний герой роздумує над долею України. Не залишає байдужим те, що герою, тобто самому Тарасу Григоровичу не однаково, що буде з його Батьківщиною, він всім серцем уболіває за неї. Одночасно автору абсолютно все одно, що буде з ним самим, для нього головне — щасливе життя українського народу.

Не можу не згадати й Михайла Грушевського, українського ісорика, громадського й політичного діяча. Це вчений справді світового рівня. Він довів, що еволюція людства, попри всі складнощі, може встановити справедливий демократичний лад. Влада у державі має належати особам, обраним народом на демократичних засадах, працювати для народу, спиратися на волю його більшості. Очоливши Центральну Раду, він був глибоко переконаний, що нова українська державність має базуватися на принципах демократії і закону. Своєю працею Грушевський закладав міцні підвалини української державності.

Отже, моя честь бути українцем! Я пишаюся тим, що є громадянином цієї держави. Українці дійсно розумні люди, котрі робили великі внески в усі галузі науки, мистецтва, спорту. Я вірю, що незабаром Україна покаже всії планеті своїх талановитих людей, ми прославимося на весь світ, нас почнуть поважати й цінувати. Слід розвиватися самим, самостійно вирішувати свої проблеми, а не заздрити або звинувачувати когось у незгодах.

Вам не здається, що з мовленням та екологією у нас одні й ті  самі проблеми? Обидва поняття потребують очистки від того, бруду, що накопичувався багатьма роками.

Не знаю, як вам, але мені видається досить дивною і нез`ясовною одна річ, яка просто лізе в очі, точніше, у вуха, але роками залишається поза увагою суспільства у нашій країні. Це правильна мова.  

Ось дивіться. У Бернарда Шоу, в його п`єсі «Пігмаліон», головна героїня Еліза Дулітл жила за часів королеви Вікторії і отримала, як усі діти з бідних родин Англії, в найкращому разі, початкову освіту, тобто, вміла читати та рахувати гроші. Вона виросла у передмісті Лондона, де всі люди говорили на своєрідній мові – кокні, яку часто взагалі не могли зрозуміти жителі інших районів цього велетенського міста. І для людей з привілейованих верств суспільства ця мова здавалася нестерпно огидною, неприпустимою, грубою, викликала подив та глузування.  

Еліза майже ніякої освіти не мала, але навіть вона розуміла, що, не навчившися правильно вимовляти слова і будувати речення, ніколи не зможеш піднятися вище свого жалюгідного оточення, не зможеш розпочати свою праву, не зможеш забезпечити собі гідне життя. Але вона опинилася в потрібному місці у потрібний час, і тут їй трапився професор Хіггінс.  

Що ж до українців, то вони вважають себе культурними та освіченими людьми,  всі мають не просто шкільну освіту, а університетську, та ще й не одну. На кожному кроці у великих містах розташовані навчальні заклади, де людей вчать, вчать,  вчать … рідної мови. І що, як кажуть, у сухому залишку?

Нічого. Як і 100 років тому, правильною мовою говорять одиниці, як-от, наприклад, я. Інші вдовольняються тією мовою, яку зроду чули у себе вдома: дехто – суржиком, дехто – галицьким діалектом, гварою. Багато людей говорять досить правильною російською мовою.  

Як досконале знання мови впливає на суспільний стан та ділову успішність українця? За моїми власними ніяк. Щоб це зрозуміти, достатньо лише на півгодинки увімкнути телевізор. За цей час ви почуєте від дикторів, ведучих, від просто людей, від високоповажних людей, в тому числі – бізнесменів і депутатів парламенту стільки словесного бруду, що вам стане соромно за стан освіти, вихованості, обізнаності людей щодо їхньої мови. Складається враження, що їм не подобається мова, якою вони змушені говорити, що її насаджують штучно, примушують говорити мовою, на якій вони не думають, якою не володіють.  

Я хочу сказати, що в нашій країні, на відміну від Англії 19 сторіччя, знання, а точніше незнання мови не є запорукою «успішного життя», тобто, можна стати заможним і щасливим, користуватися високим становищем та мати імідж поважної особи, не маючи навіть достатнього словникового запасу.  

«Поговори трохи, і я скажу, хто ти», - жартують філологи. І справді, хто ти є насправді – про це скаже твоя мова.