Розберіть синтаксично подані речення, для цього запишіть їх у зошит, підкресліть головні й другорядні члени речення. 1. У надрах хмари зарокотало, спершу неголосно, а далі голосніше й потужніше. 2. Любити та оберігати рідну землю — наш обов ‘язок. (З газети.) 3. Шепоче вечір таємничо і зорі сипле з верховіть. (В. Крищенко.) 4. Сумує день листком кленовим, згадавши літа оксамит. (В. Крищенко.) 5. Зоре моя, зіронько, як тебе пізнати? (В. Крищенко.) 6. День був ясний, сонячний та теплий. (І. Нечуй-Левицький.) 7. Надворі стояла суша. (І. Нечуй-Левицький.) 8. Тільки почало розвиднятися. (М. Стельмах.) 9. Оброшені зорями хати світились проти місяця. (М. Стельмах.) 10. Неначе білими снігами стоять обсипані сади. (Б. Олійник.) 11. Ніч у степу. (З журналу.) 12. Маленькою хмаринкою темніє над глибоким яром закинутий у степу хутірець. (С. Васильченко.) 13. Розкошами, красою віє над степом. (С. Васильченко.) 14. У яру тихо і сумно. (С. Васильченко.)

Я дуже часто замислююсь над тим, що може зробити мене по-справжньому щасливою. Насправді, для цього потрібно небагато: прекрасне самопочуття, близькі люди поряд, затишна атмосфера. Щастя у дрібницях: в улюбленій справі, у прекрасній погоді, у вогниках нічного міста або зоряному небі. Щастя живе в середині нас, його потрібно пробудити.

Але інколи бувають хвилини, у які я не можу почуватися щасливою. Це відбувається, коли у близьких для мене людей виникають проблеми зі здоров'ям, їх щось турбує. Тоді у мене болить душа за моїх рідних. Проте минає час, проблеми минають. І у такі хвилини я починаю усвідомлювати, як мало потрібно для щастя! Я щаслива людина, адже маю все для цього: прекрасну родину, відданих друзів, хобі та радість від того, що я живу.

Объяснение:

Головним національним багатством кожного народу є мова. Як відомо, немає народу без мови і немає мови, якщо зникає народ, що говорить на ній. З дитинства ми чуємо рідну мову, знайомимося з нею в школі, читаємо літературу рідною мовою. Цією мовою були написані найвідоміші твори Шевченка, Франка, Лесі Українки, Коцюбинського та інших українських письменників. Українська мова вважається наймилозвучнішою у світі. Вона дивує й захоплює багатством словника, безмежністю форм, плинністю. Українське слово живе в піснях мого народу, чаруючи світ поетичністю, мінливістю настроїв. Воно вводить нас у чарівний світ народних вірувань, у народну творчість, вчить любити рідний край, велику Батьківщину.

Джерело: https://dovidka.biz.ua/tvir-krasa-i-milozvuchnist-ukrayinskoyi-movi/