Вкажіть ряд із іменниками тільки середнього роду:Voзамазура, радість, вогонь;голубеня, вікно, верховіття;невдаха, плакса, білоручка.​

2222222222222222222

- Сашко, привіт!

- Привіт, Коля!

- Ти вже виконав домашнє завдання?

- З якого предмету?

- З української літератури. Потрібно було прочитати казку “Летючий корабель”.

- Звісно, прочитав.

- Ї хто тобі з героїв найбільше сподобався?

- Не стільки сподобався, скільки здивував.

- Ї хто ж?

- Дурник!

- А чого?

- А тому, що він виявився зовсім не дурнем.

- Але ж в казці він описується  як дурень.

- Я так не вважаю. Якби він був дурнем, то не зміг би одружитися на царівні.

- Так йому ж допомагали.

- Так, допомагали,але спочатку він шанобливо поставився до своїх помічників. Він був чуйний, добрий, не жадібний. Ось вони йому й до

- Я з тобою не згоден.Вони просто ли його,бо вважали його дурником.Йому про це зустрічний дід одразу сказав.

- Коли?

- А коли просив у нього горілки до хліба,пам`ятаєш?

- Ні.

- Ну,згадай.Він сказав:” От бач,як бог дурнів жалує!”

- Ха-ха!Та він не це мав на увазі.Це ж приказка така!

- Звісно,я згадав!

- От і виходить,що він не дурник,а щирий та добрий хлопець.І,завдяки  спілкуванню з друзями,яких він зустрів,можна в цьому переконатись.

- Бувай!

- Бувай!

     Я народилася та живу в Україні, це моя Батьківщина, мій улюблений куточок Землі. Я дуже люблю мальовничу українську природу. Безкрає синє небо, яскраве сонечко, густі трави та квіти, міцні стрункі дерева. В усі пори року вони для мене найпрекрасніші в світі. Хоч, я впевнена, на Землі є багато красивих місць, не схожих на мою країну, і для тих, хто там народився, вони – найгарніші. І я б також хотіла подорожувати та побачити всі дива світу на власні очі.

Тут, в моєму рідному краю, живуть мої найближчі люди – батьки та друзі, знайомі та сусіди. Завдяки ним я відчуваю себе частиною життя, почуваю себе як удома – потрібною та коханою. Люди, що живуть поруч зі мною, розділяють ті ж радощі, турботи та сподівання, незважаючи на те, хто вони за національністю та якою мовою розмовляють. Бо рідний край – це не місце на карті, не держава навіть, це кохання в серці.

Мій рідний край – це мова, пісні, книжки. Це знайомі з дитинства казкові герої. Це найперші спогади про власне життя. На мою думку, втратити все це – величезне горе. Згадуючи про людей, яким доводилося залишати Батьківщину та жити на чужині, я можу уявити, як важко їм було. А ще гірше – бачити свій рідний край у занепаді, зруйнованим війною…

Усі ми на Землі – добрі сусіди, кожен з нас іде непростим шляхом власного життя. Ми маємо поважати одне одного. Я хочу, щоб ми жили мирно, щоб назавжди зберегти недоторканими дорогі для нас рідні місця, що для кожного з нас свої власні.

Невже можна все це покинути і поїхати на чужину, де нема таких чудових краєвидів, розумних, доброзичливих та веселих людей, мелодійної та цікавої мови!

Read more: http://ycilka.net/tvir.php?id=877#ixzz41eaJuqCm