1. Визначте речення, в якому неправильно поставлені розділові знаки. А) У темряві подеколи траплялись ягоди, вони проходили мимо дивною, сповільненою ходою і їм здавалося, що вони ступали по дні великої прозорої річки. Б) А в цей час наді мною твориться диво: хтось невидимий смичком провів по синьому піднебессі, по білих хмарах, і вони забриніли, як скрипки. В) Обережні й лякливі, сарни належали лісовій гущині, належали таємниці, і я звідав таке відчуття, наче ця заказана таємниця постала переді мною наяву, тепер я можу приглянутись до неї пильніше. Г) Минули церкву і завернули в бічну вулицю, де жив Тарас. 2. Разом пишуться всі складні прикметники рядка … А) світло/брунатний тяжко/хворий, жовто / гарячий, легко/атлетичний Б) східно / український, радіо / фізичний, гірко / солоний, хіміко / біологічний В) радіо/сигнал, дерево / обробний, сто / двадцяти / тисячний, військово / морський Г) північно / кримський, лимонно/кислий, супер/маркет, західно/європейський 3. Позначте рядок, у якому всі слова пишуться з подвоєними (подовженими) буквами. А) вугіл..я, пташин..ий, кут..я, вікон..ий Б) священ..ий, гіл..ячка, від...звеніти, бов..аніти В) колядуван..я, ран..ій, священ..ик, під..анство Г) попідвікон..ю, від..зеркален..я, стат..ей, незмін..ий 4. Усі слова написані правильно в рядку … А) допитливі мічуріни, Нобелівська премія, езопова мова, Республіка Білорусь Б) Інститут педагогіки, Грінченків словник, Божа Мати, Псалтир В) Князівство Монако, вулиця Ярославів Вал, картина Дев’ятий вал, центральна Слобожанщина Г) Кримський півострів, населення Криму, кримські гори, стадіон «Спартак» 5. Укажіть, яке з поданих речень є безсполучниковим (розділові знаки пропущено) А) Більшість приматів живе на деревах сильними гнучкими пальцями вони можуть тримати їжу. Б) Минає літо осінь вже бреде і пахне чебрецем і листя кружляючи лягає під кущі. В) І радощі і болі і спогади і мрії для них давно вже стали спільними як у дружній сім'ї. Г) Проміння місяця ламалося в хвилях блищало лопотіло і рябіло.

1а, 2в, 3б, 4б, 5а.

Объяснение:

Тим, хто вперше відкрив цю книгу, одразу впадає в очі незвичайна назва повісті — "Людина". Ця назва — не випадкова. Цим почесним званням нагороджує О. Кобилянська головну героїню своєї повісті. Так, саме "почесним званням". Адже далеко не всі мають право зватися цим словом. Це право треба ще заробити. І той, хто зветься людиною, повинен виправдати цей високий титул своїми вчинками, своїми переконаннями, своїм життя.

Якою ж повинна бути справжня людина? Що вкладає у значення цього слова Ольга Кобилянська? Відповідь на це питання ми знайдемо, увалено прочитавши її повість.

Головна героїня повісті — молода дівчина Олена, яка не може змиритися з бездуховністю міщанського середовища. Вона різко відрізняється від своїх ровесниць, від членів своєї родини та від усіх оточуючих, бо пропагує нові ідеї, нові погляди: "...небезпечні слова: соціалізм, натуралізм, дарвінізм, питання жіноче, питання робітницьке...". Звичайно, ані родина, яка мала консервативні погляди, ані ровесниці, які читали лише сентиментальні романи, не могли зрозуміти її. І тут ми бачимо величезну внутрішню силу дівчини, яка не зрікається своїх переконань, незважаючи на те, що ніхто з оточуючих не розуміє і не підтримує її. Це є однією з найголовніших ознак справжньої людини. Людина Кобилянської повинна мати власну точку зору та дотримуватись її попри все.

Таким є ще один герой повісті — Стефан Лієвич, молодий лікар, який привіз зі Швейцарії нові погляди на суспільне життя, на місце жінки в ньому. Він доводив, що майбутнє жінок — у їхніх руках, що освіта спрямує їх на нові шляхи: "...а зброя їх... яка чиста, яка сильна, як варто по неї сягнути! Се — знання, Олено!" Саме ця людина зрозуміла та підтримала героїню.

Але доля була немилосердною до дівчини. Стефан помер. Олена переносить і це горе, перемагає його, все ж залишаючись людиною, вільною та незалежною господаркою своєї долі.

Ще одне випробування ставить дівчині життя. Заради врятування своєї родини вона змушена була вийти заміж не за покликом серця. Це не є зрадою своїм ідеалам та життєвій позиції. Адже Олена робить це не заради себе. Вона здатна зносити будь-які злидні, але не здатна вона дивитись, як страждають близькі їй люди. Ми бачимо велику здатність до самопожертви і розуміємо, що Олена, як ніхто інший, заслуговує зватися людиною, бо, як справжня людина, живе заради інших.

Олена втрачає фізичну свободу, але її духовний світ залишається вільним, вона залишається все тією ж людиною.

Отже, бути людиною — значить жити високодуховним, цілеспрямованим життям, мати свою, незламну, життєву позицію. І ще більшої поваги заслуговує така людина, яка залишилась нею після всіх життєвих іспитів.

   Усі люди з'являються на світ однаковими. Діти плачуть, сміються, радіють. Але чому ж не кожна дитина, виростаючи, стає хорошою людиною?
   Багато залежить від батьків, їхнього ставлення до виховання. З раннього дитинства мати привчає мене бути добрим, щедрим, працьовитим. Батько навчає мужності, сміливості, вміння постояти за себе.Вчителі передають свій досвід, відкривають у нас ті здібності і таланти, про які ми і гадки не мали. 
    Справжня людина має бути доброзичливою, чесною, мужньою. Я най­більше ціную чесність, і сама намагаюся бути чесною. Чесність — як власна гідність, вона викликає повагу з боку інших людей. Не можна бути заздрісним і злим. Людина, яка допомагає рідним, близьким і просто тим, хто потребує підтримки в скрутну хвилину, заслуговує на пошану. Справжня людина піклується про своїх батьків, бо це найближчі люди на землі. Вона радіє успіхам друзів, не ба­жає зла іншим людям. 
Але всі ми — люди. І у всіх є свої бажання та уподобання, які іноді беруть гору над розумними законами моралі.
    Я вважаю, що як ти будеш поводитись, так само до тебе будуть ставитися твої друзі, вчителі, батьки. Кожна людина повинна прожити своє життя так, щоб їй не було соромно за прожиті роки.