У чому полягала небезпека становища Києві на чужій планеті?​

Відповідь:

«Я посланий, щоб виконать закон» (Леся Українка)

Не винна ти, що я не маю долі (Леся Українка)

Хто любить, той уподобитись може до любого і тілом, і душею (Леся Українка).

Коли ти  боронитимеш волю й самостійність народу твого, ми повік шанувати тебе будемо (Леся

Українка);

Життя і мрія в згоді не бувають і вічно борються, хоч миру

прагнуть (Леся Українка);

А хто стрічався на шляху зо  мною, того я щирим серденьком вітала (Леся Українка).

І мені заспівати хотілось лебединую пісню собі

(Леся Українка).

Щасливий, хто сни має милі (Л.Українка)

Хто меч підійме, від меча загине (Леся Українка).

Не поет, (хто?) у кого думки не літають вільно в світі, а заплутались навіки в золотії тонкі сіті (Леся Українка).

Коли я тільки себе мучу, то се ще не біда. Чи, може, я мучу не тільки себе? (Леся Українка).

Вставай, хто живий, в кого думка повстала, година для праці настала. Хто в полі, хто в лісі, стережися (3 тв. Лесі Українки).

Пояснення:

Тьмяний, без‘язиковий, розм‘якшити, Стеф‘юк, загір‘я, брукв‘яний, з‘юрмитися, краков‘як, різдвяний, буряк, дзвякати, Звягедь, між‘ярусний, присвята, горохвяний, святиня, лук‘янівський, перед‘ювілейний, Придніпров‘я, інтерв‘ю.

апостроф вживається: після губних приголосних (б, п, в, м, ф), перед я, ю, є, ї: — після префіксів від-, під-, над-, перед-, роз-, без-, з-, в-, об-, між-, які закінчуються на приголосний, після губних, задньоязикових і р перед я, ю, є, ї.

апостроф не вживається: після б, п, в, м, ф, що позначають тверді губні звуки, якщо перед ними стоїть інша, крім р, літера на позначення кореневого приголосного звука