. Позначте рядок, у якому не всі прийменники вжито правильно. 1. У зв'язку з хворобою, розписка про одержання, іти по суниці. 2. Про всяк випадок, після підписання договору, у службових справах. 3. По столовій ложці в день, працювати за сумісництвом, згідно з моїми відомостями. 4. За дорученням старости, дібрати слова по аналогії, комісія в справах молоді. 5. Позначте рядок, у якому неправильно вжито прийменник. 1. Добрий від природи, залучити до роботи, узяти до уваги, прилучитися до заходів. 2. Згідно з наказом, підручник з мови, концерт на замовлення, зустрілися по обіді. 3. Прийти у справі, приїхати до Києва, по завершенні роботи, заступник з навчальної роботи. 4. За покликом серця, покласти до кишені, відповідно з розпорядженням, родич за материнською лінією.

3

1

Объяснение:

Був теплий  літній ранок, коли хлопці вирішили порибалити на березі Дніпра. Прокинулися вдосвіта. Сонце тільки-но піднімалося над горизонтом. День мав бути гарний. Швидко одягнулися, налаштували свої вудочки, сіли  на велосипеди й поїхали до річки. Літній ранок дихав свіжістю, блищали трави росами.

Вузенькою польовою стежкою  дісталися  вони до річки. Вирішили трішки поплавати перед рибалкою. Хлопці так захопилися, що й забули навіщо приїхали.

 Коли пірнали, наштовхнулися на щось металеве. Вирішили дістати, навіть не подумавши, що річ може бути небезпечною.

 То була граната часів Другої світової війни. Хлопці одразу  ж зателефонували на гарячу лінію «102». 

До прибула вчасно. Відвівши переляканих хлопців  на значну відстань від боєприпасу, військовослужбовці ВВ викликали саперів та знешкодили снаряд. 

Рятувальники  провели з хлопцями  бесіду та пояснили правила  поводження з вибухонебезпечними предметами.

Це стало їм  уроком, який було засвоєно - тепер хлопці знали, як себе поводити в небезпечних ситуаціях.

Ми дуже любимо наше рідне місто і вивчаємо його історію. Українською мовою воно зветься Львів, польською — Lwow, латинською — Leopolis, німецькою — Lemberg.

Львів знаходиться на заході України, і його населення складає близько 735 тисяч чоловік.

Місто розташоване на річці, на відстані близько 80 км. від межі з Польщею.

Перші письмові згадки про наше місто відносяться до 1256 року. Воно засноване королем, і назване на честь його сина Льва Даниловича. Історичний центр міста внесений до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

На території нашого міста є дуже відомі Львівське плато, горбисте Розточчя, Давидова гряда, низовинне Грядисте Побужжя, Львівська низовина по боках долини річки Полтави.

Наше місто побудоване на схилах, а його найвища точка — курган Високий Замок. Діти дуже люблять гратися поблизу нього.

Загальновідомий факт, що історично Львів будувався поблизу річки, але в XIX столітті її пустили через головний міський водостік (що проходить зараз під проспектами Шевченко, Свободи і Чорновола).

Через місто також проходить лінія головного Європейського водо розділу, який розділяє річки Балтійського і Чорноморського басейнів (відповідно, Західного Бугу і Дністра).

Львів є важливим культурним центром. Тут працює п'ять театрів, філармонія, близько 40 кінотеатрів, цирк, 12 крупних музеїв, більше 350 бібліотек. І більшості учнів ніколи нудьгувати на канікулах, тому що в нашому місті завжди можливо розважитися або відвідати цікаві історичні місця. До Львова часто приїжджають діти і дорослі з інших міст, або країн помилуватися незвичайно красивим українським містом, у якого є цікаві традиції.

По-перше це «День міста» — святкування роковин заснування Львова. За умовну дату заснування береться 1256 р. (коли про це була перша відома письмова згадка). Святкується цей день у вересні або в травні: 29-30 вересня 2006 р. широко святкувалися 750-ті роковини Львова, в 2007 році «День міста» святкувався 6 травня.

У нас також є «День прапора» (3 квітня). Цього дня в 1990 р. на міській ратуші Львова, в першому серед міст України, був піднятий сучасний прапор України.

Якщо у вас поганий настрій, або забагато думок — прогуляйтесь вулицями міста, які зачарують вас своєю красою і неповторністю. Багато з них збереглися протягом століть. Відомо, що тоді будівлі споруджувались за замовленням багатої знаті і заможних купців, оскільки ділянки були дуже дорогими. Платився податок від кількості вікон на головному фасаді будівлі. Це наклало свій відбиток на архітектурний вигляд будівель: більшість будинків побудовані на вузьких, витягнутих вглибину ділянках, складаються із головної будівлі, внутрішнього двору і флігеля. Фасади будинків здебільшого тривіконні. До XVI ст. перші поверхи будинків мали криті галереї. Підвали виходили за лінію фасаду під теперішній тротуар і мали вхід з вулиці. Нумерації будинків не було. Кожна кам'яничка мала назву від прізвища власника або за елементами декоративного оформлення фасаду: «Під левом», «Під оленем», «Кам'яниця Лукашевичів». Кожен будинок вартий уваги, кожен має свою історію. Щоб її узнати-треба просто завітати до гостинного українського міста Львова!