Знак «—» потрібно поставити між частинами складносурядного речення: A) Село лежало в зеленому вибалку а по горбах чорніли поля.Б) Я ліг спати на соломі але сон мене не брав.B) Подивилась ясно заспівали скрипки.Г) З чорного неба капали зорі й пливла по ньому небесна ріка.​

B) Подивилась ясно - заспівали скрипки.

Объяснение:

Пітер: Хеллоуїн - лише через пару днів. Хтось має костюм?

Akinyi: Ви хочете одягнутися і піти на хитрість чи лікування? Хіба це не лише для дітей?

Лусія: Хелловін - це не тільки для дітей. У кампусі відбувається багато подій.

Аджай: Як що?

Лі: Екологічний клуб збирає будинок з привидами.

Яна: Ти збираєшся бути частиною цього?

Лі: Так, але я не можу сказати вам, що я буду робити. Це має бути сюрпризом. Інакше це буде не так страшно. Ви всі повинні прийти до будинку з привидами в суботу ввечері.

Петро: Так, нам усім слід вбратися і піти до будинку з привидами.

Лусія: Я вже! Крім того, цієї ночі у студентському центрі буде їжа та ігри, як, наприклад, яблучний бобінг, тому ми могли б також піти на це.

Аджай: Гаразд, я теж одягнуся. Якою я повинен бути?

Яна: Ну, нас шість. Чи варто нам думати про групу з шести персонажів і одягатися в них?

Акіні: Ми могли б бути групою супергероїв.

Аджай: Так! Я завжди хотів бути супергероєм.

Петро: Чому це мене не дивує?

Только имена поменяйте !

Я переконана, що Інтернет, який відкрив перед нами багато нових можливостей, ніколи не витіснить із нашого життя кни­жок, театрів, кінотеатрів, телебачення та реального спілкування.

Чому я так думаю? Тому що людина прагне до справжнього: щи­рих емоцій, які вона може гати й переживати, до відчут­них дотиків, до предметів, які вона зможе не лише бачити, ай ма­ти у своєму користуванні.

Наведу приклад із власного життя: мені віртуальне спілкуван­ня не може замінити справжнього, я надаю перевагу прогулянкам і розмовам із друзями, тренуванням, а не перегляду спортивних змагань з екрана.

До того ж книжки, театри, телебачення, Інтернет відтворю­ють дійсність по-різному, є неоднаковими засобами впливу на лю­дину. Це різні речі, які можуть доповнювати одна одну, але не за­мінити повністю. Кожен вид мистецтва збуджує в нас унікальні емоції. Наприклад, коли читаєш «Собаче серце» Михайла Булгакова й бачиш геніальне втілення образів професора Преображенського, людиноподібного Шарикова або Швондера в одноймен­ному фільмі, відчуваєш велику різницю між власним враженням від прочитаного та сприйняттям цього ж твору геніальним режи­сером Володимиром Бортком. Більш ніж півстолітнє існування й розвиток шарикових і швондерів у післябулгаківський період, а також можливості сучасних зображувальних засобів мистецтва кіно збагатили точними мазками відповідних відтінків і сам фільм.

Отже, Інтернет може поліпшити, доповнити, полегшити та вдосконалити навчання, побут і дозвілля, але він не в змозі замі­нити ні реального спілкування, ні інших витворів людської куль­тури, кожен з яких є унікальним.