2.Складнопідрядним з підрядною частиною міри й ступеня є речення. А Я знову згадав ті хвилини, що душу п'янили мою. Б Міста ми бачили, де котиться з узбіч хвилястий виноград. В Настав час, коли вечірній сутінок швидко западає в нічний. Г І чим глибше за пагорби поринало сонце, тим нижчою ставала заграва. Д Поки геній стоїть, витираючи сльози, метушлива бездарність отари свої пасе.

2. Складнопідрядним з підрядною частиною міри й ступеня є речення:

Г) І чим глибше за пагорби поринало сонце, тим нижчою ставала заграва.

Ми звикли, що доброта частіше виражається вчинками. Є деякі люди, які роблять багато хороших справ, але вкрай скупі на добрі слова. Такому скажеш а він тобі буркне у відповідь щось нерозбірливе. А добре слово, як відомо, і кішці приємно. А інший солодко говорить, який він добрий, а доброти-то від нього ніхто ніколи не бачив.

Що є доброта? Чи можемо ми сказати, що ми по-справжньому добрі? Як часто ми повинні робити добрі вчинки, щоб вважатися добрими? Раз на тиждень або щодня? Добрі ми, якщо ми годуємо птахів взимку тільки тоді, коли про це нам нагадують в газетах, і збираємо книги в дитячий будинок, коли на стіні висить оголошення? Думаю, нам варто частіше замислюватися і піклуватися про інших. Так, несучи їм добро, ми самі стаємо щасливішими.

-         Доброта обов’язково повертається тому, хто її робить і має багато переваг:

-         Доброта забезпечує відкритість – по відношенню до людей, подій і життя в цілому.

-         Доброта дає пильність – для того, щоб помічати найкраще і відмітати найгірше.

-         Доброта дає сили – для перетворення світу на краще.

-         Доброта дає можливості – участі та до оточуючим людям.

-         Доброта дає можливості – ставати краще самому і допомагати стати краще оточуючим людям.

-         Доброта дає впевненість – у собі і в завтрашньому дні.

У багатьох із нас удома живуть різноманітні тварини: собака, кіт, папуга, рибки та інші екзотичні тварини. Ми доглядаємо за їхнім здоров'ям, піклуємося про них. 
Останнім часом люди незважають на інших тварин, які до них не належать, дозволяють кривдити їх або знущатися над ними. З давніх-давен людина намагалася жити з природою в злагоді. Назвавши приручених тварин "меншими братами", поклялася не шкодити їм. З малечку нас привчають любити "братів наших менших" і не кривдити їх, а навпаки дбати про тварину.
Кожен з нас хоче, щоб поряд завжди була віддана тобі істота. Однак замало просто мати друга, потрібно бути таким же ж другом, який ніколи не образить і не зрадить. Заводячи домашнього улюбленця ми повинні відповідати за нього, а отже, бути людьми.