Джерела Українсіких фразиологиах

Джерелом виникнення фразеологізмів в українській літературній мові є:

вислови з античної культури: золотий вік (щаслива пора, епоха розквіту); золотий дощ (несподіване багатство); сіль землі (кращі люди свого часу); крокодилячі сльози (удаваний плач); альфа й омега (початок і кінець); сади Семіраміди (прекрасні місця); самозакоханий Нарцис (самозакохана людина); неопалима купина (безсмертя народу); обітована земля (багатий край);

переклади видатних людей: Краще вмерти стоячи, ніж жити на колінах (Д. Ібаррурі); Чиста краса, чисте мистецтво (І. Кант); Люди, будьте пильні! (Ю. Фучик);

крилаті вирази українських письменників: Убий — не здамся (Леся Українка); Хіба ревуть воли, як ясла повні? (Панас Мирний); Нехай не забувають люди, що дурень всюди дурнем буде (Л. Глібов); Пам'ять серця (О. Корнійчук); Не називаю її раєм (Т. Шевченко); Неначе цвяшок в серце вбитий (Т. Шевченко); Борітеся — поборете! (Т. Шевченко); Нам треба голосу Тараса (П. Тичина);

1. 0рфей, до речі, також був фракієць(Л. Костенко).
2. А завтра ж у мене, зна­єш, важливі справи в місті (П. Жур)
3.Метеором огнистим ударив в дніпровські степи і, здавалось, — вріс (Є. Маланюк).
4.Душа, справді, у мене досі була холодна, бо не світило їй сонце (М. Стельмах). 
5. Шкода, ми втрачає­мо прекрасного солдата (В. Собко)
6.0, правда, знали ми в ту мить, кому сміється ніч і сяє… (Олександр Олесь).
7. Ця пісня в душі моїй, знаю, бринить, на­ че напнута туго струна (Л. Первомайський ).
8..Може, ще раз сонце правди хоч крізь сон побачу… (Т. Шевченко).
9.Буває, часом сліпну од краси (Л. Костенко).

1 б) 2 г) 3 а) 4 в) 5 г) 6 б) 7 б) 8 г) 9 в) 10 г)

Объяснение:

1 Б.О ліро золота, на світ увесь брини про зорі щастя.

2 Г.До тебе, мій дорогий юний друже, приходять усе нові та нові книжки, які відкривають безмежні обрії знань

3 А.Густий, соковитий, запашний бур’ян з-під ніг слався, мені здавалося, до самого обрію.

4 В.Безумовно, ти хоч не феномен, але спритний чоловік.

5 Г.Я сирота з Вільшаної, сирота, бабусю.

6 Б.Гірке, Тарасе, твоє панування, краще б до людей ішов у найми.

7 Б.Тепер, щоправда, довкола було досить голо і сумно.

8 Г.Ти, мабуть, не знаєш, що наша дивізія носить ім’я мого рідного міста.

9 В.І це маленьке слово, дійсно, раптом набрало якоїсь незвичайної краси.  - вставне слово

10 Г.Згорьоване, на жаль, минуле під призьбами вляглося на віки. ​вставне слово