2. Що ми без мови? Без води криниця, без плоду нива, квітка без бджоли. Цела. З нею ми орли. ТРЕБА КОЖНЕ СЛОВО НАЗВАТИ ПО РОЗРЯДАМ, ТИПУ (СОНЦЕ)-ЦЕ ІМЕННИК, БУДЬ ЛАСКА ЗРОБІТЬ ​

     Наше життя минає непомітно. Сьогодні я хотів би повернути вчорашнє, та це неможливо. Хіба що хтось збудує машину часу і здійсниться мрія багатьох - повернутися у своє дитинство, свої юні студентські роки. Але, на жаль, це призвело б до непоправних наслідків: катастрофи, війни, хвороби тощо.
     Я вважаю, що яскраві моменти створюємо ми - люди. Тому яскраве запам'ятовується найкраще. Це ті моменти, заради яких варто жити: незабутні дитячі враження від сонячного лоскотання, жалючої кропиви, духмяних квітів і трав, легенького вітерцю під час купання у річці; злети і падіння шкільного періоду; подорожі світом.
    Час від часу я пригадує все, що зі мною були. Це доволі цікавий процес. Перебираю світлини свого життя так, ніби гортаю їх за до планшета.
     Отже, творцями митей є ми самі. Якщо ми не пригадуватимемо минулого, ми не матимемо майбутнього. Наостанок скажу словами Ліни Костенко: "І час летить, не стишує галопу (...) А ми живі, нам треба поспішати".  

На зупинці зустрілись два товариш:
- Привіт
- Привіт.
- Як справи?
- Нормально, а в тебе як?
- В мене чудовий настрій. Я вже знаю як проведу Новий Рік і свято Святого Миколая.
- І як ти збираєшся їх проводити?
- Ввечері 31 грудня я буду щедрувати, потім за столом з сім'єю буду дивитися телевізор і Новорічні телепередачі. Далі з друзями піду на вулицю і буду грати з ними деякий час. На святого Миколая я дочекаюся ранка і подарунка під подушкою. Хоча я і знаю що це все батьки, але все одно це приємно. На різдво я поїду до своєї бабусі.
- Це дуже цікаво. Гаразд бувай ось мій автобус.
- Щасти. Весело провести зимні свята.