Скласти розповідь чарівна осінь використовуючи дієслова третьої особи

  пташечки вивели пташенят. ріс дуб ріс, але прийшов одного разу лісоруб і почав рубати його. звірі спочатку злякалися але потім подумали що треба щось робити бджоляче гніздо впало на лісоруба і бджоли почали йго жалити своїми хвостиками, білки полі кидати жолуді, сірий заєць почав ріті земельку на нього а пташки почали клювати лісоруба. він злякався і побігши в ліс зник у зеленій гущині. альо цім дуб не повернеш. всі стояли біля дуба і думали що рбити . де жити. альо тут маленька білочка поклала жолудь в ямку яку рів зайчик тато . потім маленьке зайченя зарив яму. маленькі пташенята принесли в своїх дзьобиках цілющої водички і плиснули на грядочку . і тут настав диво . з маленького жолудя виріс велечезний дуб. і всі знову жили радісно а дуб охоронявся лісникома на самій високій гілці жила пташина сім"я. дуб - був для всіх рідним домом. восени і взимку, коли листя спадало, зайчик взявши його, аби було не так холодно.

       Пропоную скласти такий веселий діалог:

- Привіт, Оленко. Як справи? Тільки кажи швидше, бо я до школи йду.

- Привіт, Марусю, все добре. А чого ти так пізно йдеш до школи?

- Чого це пізно? Зараз же сьома ранку!

- Ти помиляєшся, Оленко. Зараз сьома вечора.

- Та невже. І дійсно, на телефоні написано, що зараз дев’ятнадцята година.

- Як ти могла ранок з вечором переплутати?

- Сьогодні після тренування я прилягла подрімати. А коли прокинулась, вирішила, що вже ранок.

- То ти й поснідати встигла?

- Уяви, так. Оце дивна історія сталась.

- Навпаки не дивна, а дуже весела. Вертайся скоріш додому,  бо скоро стане темно. Та й школа вже зачинена.

- Дякую, дуже добре, що тебе зустріла. На все добре!

- Бувай!