Твір на тему "Осінь за вікном" ть дуже треба ​

Я дуже люблю осінь. Мені подобається гати за чудовими перетвореннями природи. Все навколо буяє яскравими, жовтогарячими барвами. Не дарма осінь прозвали золотою.

У дощовиту погоду немає нічого приємнішого, ніж закутатися в теплий плед, зварити чашку какао та читати книгу або дивитися фільм, мигцем гаючи краєм ока, як за вікном метушаться в поспіху ті, в кого в цей день невідкладні справи.

З часом листя опадає майже повністю, встелюючи землю багряним килимом. Дивовижне видовище! Я із захопленням гаю, як осінь за вікном чарівну казку пише.

  Осінь — найкраща пора року для неробства та чаювань справжніх домосідів. Цей період має свій прекрасний особливий шарм з ноткою смутку. Це час для роздумів і рукоділля.

Зазвичай в другій половині листопада я вже потихеньку починаю готуватися до Нового року, зокрема, обмірковую подарунки своїм близьким. Я дуже люблю все робити своїми руками та з душею. Наприклад, в’язаний шарф своєму дідусеві я почала робити ще в жовтні.

Осінь для мене — це казкова, гарна пора, коли втілюються в життя дива. Це час приємних спогадів і підготовки до новорічних свя

Осінь за вікном

Фото кинула

Багато хто любить літо, дехто весну ,осінь. Це зрозуміло. Навесні все прикодиється, щодня стає дедалі тепліше.

Розбруньковуються дерева, з'являються перші квіти. Влітку добре відпочивати, купатися, загорати, їздити на море або у село, бути ближче до природи.
Мало хто любить зиму. Я люблю, за її красу. Так чудово бродити засніженим парком або піти до лісу на лижах! Багато свят припало саме на зимові канікули. А Новий рік! Хіба є такі, хто не любить це свято? У кожній оселі стоїть прикрашена ялинка, і люди роблять одне одному подарунки.

Я дуже люблю зиму!

 

  Уявіть собі на хвилинку місто Миколаїв, скажімо, років 130 тому. У місті мешкало 47 тисяч чоловік, із них 25 тисяч чоловіків і 22 тисячі жінок. Повністю неписьменних налічувалося більше 18 тисяч. І вже в ті часи почали відкриватися школи, дитячі садки, бібліотеки. 
      Так, так, звісно, на той час в місті вже були бібліотеки. Та це були навчальні бібліотеки, призначені для підготовки спеціалістів морської справи, вчителів, тобто, для дорослого населення. Проте, чи потрібна місту дитяча бібліотека, ніхто навіть і не думав. 
      Та все ж така людина знайшлася. Це була дочка статського радника Поліна Треммер. У далекому 1876 році вона просила губернатора міста дозволити їй відкрити бібліотеку для дитячого читання по вулиц й, у будинку 26. І вона одержала такий дозвіл. Тоді в бібліотеці було всього 176 книжок, з них 24 - іноземними мовами. 
      1920 р. У місті починають відкриватися нові бібліотеки, в яких могли читати і діти. 
      І вже у 1921 році свої двері гостинно відчинила міська дитяча бібліотека, яка вважалася Центральною і мала всього один відділ – читальню. ЇЇ книжковий фонд складав 5000 примірників книг, користуватися якими можна було безкоштовно. Бібліотека для читачів працювала всього 3 години на день, та це не вплинуло на кількість читачів. Бажаючих було достатньо. 
      Після 1923 році в бібліотеці працює новий відділ – абонемент. 
      Після того, як організувалась Миколаївська область (1937 р.), міській дитячій бібліотеці було надано функції обласної, якою вона є і до сьогодні.