Рочитайте. Використовуючи подану в реченнях інформацію, складіть пам'ятку «Дотримуй норм літературної мови!» (із 5-6 порад1. Норми літературної мови треба засвоїти й дотримуватися і(О. Пономарів). 2. Умій слухати себе та інших з погляду нормативностБудь вдячний тому, хто виправляє твої мовленнєві помилки. Своїзауваження, поради та рекомендації іншим роби тактовно, делікат(В. Іванишин, Я. Радевич-Винницький). 4. Під час читання художнлітератури мову вивчаєш підсвідомо, без виконання вправ і вивче!правил (З журналу «Однокласник»). 5. Потрібно завжди матиідрумовні словники, у яких можна знайти відповідь на будь-яке запита(Зі словника-довідника).Поясніть вислів «Дотримання літературних нормне тільки ознак:обов'язок культурної людини».Які норми літературної мови порушуються, на вашу думку, найчаЧим це пояснити?​

Хзхзхзхзхзхзхзхзхзхзхз

Одного разу у мене трапилась несподівана знахідка: я побачив мале цуценя, таке ніжне і розгублене, що сердце болісно стиснулось. Він самотньо сидів у порожньому парку, трохи змокший від нещодавного дощу. В нього були великі темнокоричневі очі, палкі і розуміючі. Я підійшов ближче і побачив червоний ошийник у ньго на шиї з блискучою підвіскою. На ній було написано Плямко. І дійсно, шерсть у цуценяти була коротка і вся в коричневих плямах, ніби від фарби. Я взяв Плямка на руки і відніс додому. Він тремтів і тулив до мене мокрий носик, і ніби обіймав мене маленькими лапками. Прийшовши додому я вимив його і витер - він зігрівся і почав весело бігати по квартирі. Тепер Плямко мій кращий друг.

Сторія українського народу містить у собі багато цікавого. Одні її сторінки вкриті таємницями або забуттям, славою і гордістю сповнені інші. Але кожна з цих сторінок обов'язково є невід'ємною часткою великої історії душі українського народу, що завжди славився, як завзятий та наполегливий. Той, хто поважав працю і був знайомий з мистецтвом сіяти, вирощувати, косити, молотити і пекти хліб. Цікаво, що між далекими за значенням словами «життя» і «жито» такий близький зв'язок. Імовірно, що саме в такий б наші предки воздали заслужену хвалу житові-годувальнику, хлібу, без якого справді майже не можливе життя людське. Тому що природою хлібна зернина створена з таким

самим високим натхненням, «у мить щедрого осяяння, яке витрачено нею і на саму людину», як казав В. Яворівський. Мабуть саме тому з прадавніх часів наш народ цінує понад усе хліб, сіль і честь. Д. Прилюк дав цьому таке пояснення: «Хліб — то багатство, достаток, сіль — то гостинність і щедрість, а честь — то людська гідність, за яку предки наші стояли, навіть не маючи шматка хліба, ані дрібка солі».

Ще моя бабуся завжди казала: «Спочатку хліб на стіл ставлять, потім люди сідають».

А ми питали: «Чому?»

«Тому, — казала бабуся, — що в ньому є людська праця, надії, спогади. Буде поганий настрій у хазяйки, що хліб пече, — і за столом усі посваряться. А якщо вона буде лагідна — і хліб буде гарний, і мир у родині».

Ми запам'ятали її слова. І хоч бабусі вже з нами немає, я завжди першим на стіл ставлю хліб, коли ми сідаємо їсти. Бо він є основою будь-якої вечері, сніданку, чи обіду