Твір на тему "Якщо перед мною стане вибір книжка чи комп'ютер що я вибиру?"​

На мою думку звичайно що у книги і у комп’ютера є свої плюси і мінуси. Давайте їх розбирати. У комп’ютера звичайно ж є свої плюси, тим що таместь і само собою електронні книги, безліч інформації, новини і тд.А у книги лише оповідання, які доведеться докуповувати щоб дізнатися, що буде далі. Але, комп’ютер псує очі, а книга немає. І мені здається що книгу як то буде приємніше тримати в руках, можна підкреслити текст де потрібно, а в електронному вигляді тільки виділити, і то це не назавжди. Тому книга буде краще.Книга-це життя на шуршавом, дивно пахне аркуші паперу. навіть ще краще, якщо це рукопис. у книзі ти можеш відчути всю тонкість думок автора, відчути їх так, як цього не дає зробити досягнення техніки-копьютера. хіба можна перевернути сторінку в звичайній книзі, і не відчути цей приємний шелест, запах чорнила? немає. а ці чудові величезні бібліотеки світу зі своїми давніми і абсолютно новими виданнями? невже їх може замінити комп’ютер? я так не думаю.В цьому і є суть друкованої книги-вона занурює тебе в незабутній світ, викликає приємні відчуття, вона може випадково заволяться у тебе в сумці, і ти зможеш прочитати е в будь-який час. книга однозначно краще компьтера.

Объяснение:

Федько — син бідного робітника друкарні. 
Поведінка і риси характеру героя: непосидючий, сильний , відкритий , впертий, стійкий, правдолюб, шанує батька, спритний.
Характеристика

Федько-халамидник — заводій, дитячий «отаман».Федько любить влаштовувати ризикові розваги, дражнити сусідських хлопців. Скільки в ньому відваги, життєвого азарту, винахідливості й тієї надійності, яка, власне, й робить його ватажком! В оповіданні «Федь-ко-халамидник» важлива не тільки напруга подієвої інтриги, а й психологічний сюжет.

Федько в Толю, а розплатився за це тяжкими побоями своїх і чужих батьків, та, зрештою, власним життям. Проте, очевидно, по-іншому він не міг.

Родина – це святе, це твоя сила, це твій захист та надії, це твоя віра й прагнення, це твоя фортеця. Це ті люди, що будуть з тобою впродовж твого життя, йтимуть поряд, триматимуть за руку, підставлятимуть плече.Моя родина невелика, але міцна та дружня. Ми звикли підтримувати один одного: коли знаходимося на відстані, обов’язково телефонувати, коли хтось хворіє, то майже цілодобово чергувати біля ліжка, коли комусь потрібна підтримка, то приходити на поміч незважаючи на відстань.На свята ми завжди збираємося разом, до нас приїжджають родичі: дідусі, бабусі, дядьки та тітки зі своїми дітьми. Накриваємо великий стіл, готуємо багато різних смачних страв. А коли сідаємо всі за стіл, починаємо жартувати та розказувати історії з життя. Я люблю свою родину за те, що в ній немає місця сваркам та розбрату, егоїстичності та заздрості. Бабусь та дідусів шануємо, а коли вони не можуть приїхати до нас, ми знаходимо час, щоб відвідати їх, привезти їм чогось смачненького.Слід розрізняти поняття сім’я та родина. Бо сім’я – це твої тато й мама, рідні брати й сестри. А родина – це усі родичі, що пов’язані з тобою кровним зв’язком.