Підкреслити узагальнувальні слова й однорідні члени речення, і розділові знаки поставити 1) Поезія природи поезія кохання поезія праці все це злите тут в єдину гармонію все це повите чарами тієї краси тієї життєрадісності, при яких навіть грязюка здобуває собі епітет ніжна. 2) І небо і земля усе одпочива все ніч під чорною запаскою хова. 3) Ні голубого неба ні димчатих лісів на горизонті ні картинних вітряків на сільському вигоні нічого я не бачив 4) Величним спокоєм та умиротворенням дише все довкола небо й земля й дерева поля й гаї наче у величезному блакитному храмі після світлої Божої служби​​

-Яка ж я гарна! Просто красуня!

-Та хіба краса все вирішує? Ось я, сильний та всемогущий,а ще мене всі бояться.

-Тебе? Та тебе, мабуть , тільки миша злякається. Хіба ти страшний?

-Може і не страшний але мужній та дужий. А ось ти , що можеш? Тебе,що хтось боїться чи то тебе хтось злякається? Краси твоеї не достатньо щоб бути краще за мене.

-Так ти правий , але твоєї сили не достатньо щоб бути таким гарним, як я.

-І взагалі чого це ми сперечаємось кожен з нас гарний та сильний по своему. Хіба ось я зможу так цвісти?

-Ні, не зможеш.

-А ти зможеш так сильно та швидко дмухати?

-Ні, не зможу.

-Тоді давай жити мирно і допомагати друг другу стати кращім.

-Давай.

Соняшник – висока рослина зі жорстким стеблом. До нього кріпиться темно-зелене листя великого розміру. Розцвітає рослина влітку. На одному стеблі знаходиться гарне суцвіття. Посередині кругла середина із трубчастих квітів. Вони темно-коричневого кольору. Обабіч кошика розташовуються великі язичкові квіти. Саме вони нагадують жовтогаряче сонце. Навіть назва квітки співзвучна цій подібності.
Влітку часто доводиться бачити на безмежних полях золотий килим розквітлих соняшників. Це напрочуд чудова картина.