2. Списати текст, розставити розділові знаки, підкреслити відокремлені члени речення.Петро Конашевич Сагайдачний — Гетьман Запорізького козацтва.Як засвідчують історичні дослідження Петро Сагайдачний від самого початкусвого перебування на Січі виявив велику політичну далекоглядність та неабиякийвійськовий талант уславивши себе цілим рядом вдалих походів на Туреччину і Крим.Ставши гетьманом Запорізького війська Петро Сагайдачний провів реформу військана Січі основною суттю якої було підвищення організації дисципліни і боєздатностікозацького війська.Помітним напрямком в політиці стала військова козацька політика зокремастратегія і тактика якими визначався тільки Петро Сагайдачний. Сутність йогооборони була у використанні особливої тактики зокрема тактики наступальностіраптовості нічного бою й превентивності. Так до речі випробувану в багатьохуспішних морських походах в яких завдавав туркам відчутних втрат. Успішновикористовував гетьман для досягнення своєї мети і дипломатію Прийшовши до владиПетро Сагайдачний прийняв Київське братство під свою козацьку опіку і захист, Вінзробив незвичний безпрецедентний для того часу, історичний крок поставив зброюна охорону освіти культури і православ'я. Багато вклав зусиль Сагайдачний і длявстановлення української державності. Чи є серед сучасних політиків подібніСагайдачному чи Орлику чи Сірку чи Наливайку? Чи є герої ладні віддати життя зате що називається Україною?​

О рідне слово, хто без тебе я? 
Німий жебрак, старцюючий бродяга,
Мертвяк, оброслий плиттям саркофага, 
Прах, купа жалюгідного рам'я. 
                               (Дмитро Павличко) [це епіграф]

На мою думку,  твоя мова, подарована тобі долею, — це те,  що ти любиш і мусиш зберегти для своїх дітей як унікальний Божий дар, як те, стосовно чого відчуваєш синівський обов'язок.

Є чимало переконливих аргументів, якслушність цієї думки. По-перше, енергія ко\таеться добром чи злом до тієї людини,У народі про це кажуть: як гукнеш, так і відгук __ге, слово, як і зброя, може вразити людину, завдати їй навітьбільшого болю, аніж куля або гостра шабля. Щоправда, рани,заподіяні словом, не тілесні, а душевні, але гояться вони надтоповільно.Яскравим прикладом художнього осмислення дії слова-зброїє поезія Володимира Сосюри «Я знаю силу слова». Ліричний геройцього твору називає слово зброєю щастя: воно є квіткою влюбові й штиком у ненависті. Як бачи.мо, слово — особливазброя, здатна не лише вбивати.Прикладів із життя на підтвердження цих аргументів є сила-силенна. Серед них особливо вражає своєю лаконічною суворістюстаття Кримінального кодексу України «Доведення до самогубства», яка передбачає покарання для тих, хто своїми діями абословами спонукає іншу людину до суїциду.Отже, слово є дуже сильною зброєю, здатною впливати й натого, хто Гі має, і на того, на кого вона націлена. Тому треба вмілоповодитися зі словом, навчитися скеровувати його на добро, відповідатиза свої слова, завжди добре думати перед тим, як щоськазати.

Коли я влітку жив у бабусі, стався один цікавий випадок. У бабусі був красивий чорний кіт Мурчик. Він був дуже розумний, але мав незалежний характер. Він вільно гуляв по окрузі, наганяючи жах на сусідських котів та навіть їх господарів. Якщо його брали на руки, він відразу виривався і міг подряпати.

І ось одного разу Мурчик зник. Раніше він іноді пропадав на ніч, щонайбільше на добу. А тут не з'являвся вдома тиждень. Всі засмутилися, бабуся боялася, що з котом щось сталося. Вона ходила по вулицях, питала сусідів, але Мурчика ніхто не бачив.

І ось якось ми з бабусею проходимо повз одного будинку, а там сидить біля хвіртки чорний кіт, дуже схожий на Мурчика. Ми зупинилися, а він швидко підбіг та почав тертися нам об ноги. Це був Мурчик. А виявилося, що господарі цього будинку поїхали  на кілька днів і випадково залишили кватирку відкритою. Мурчик вліз всередину, бо звідти пахло рибою. Сусіди сушили її в кухні на вікні. І Мурчик в їх відсутність ласував рибкою. А коли сусіди повернулися і помітили, швидко виліз і втік.

Нам з бабусею було дуже соромно за Мурчика, коли сусіди розповідали цей кумедний випадок. Але вони не розсердилися, бо самі забули закрити кватирку. Ми всі посміялися, але потім бачили, як Мурчик часто навідувався до них у двір і довго сидів, стежачи очима за кватиркою, на яку сусіди повісили захисну сітку.