Поясніть написання слів духмяний, п'янили, м'ята, здоров'я, обов'язково.​

заздрість, злість, улесливість, чесність.

Не всі люди спроможні визнати чужі успіхи, порадіти за них! Це та рідкісна якість, що перевіряє людину на рівень духовності. 
 Недарма кажуть, що заздрість — один з семи смертельних гріхів, тому що  заздрість - це незадоволення добром іншого. Заздрість вбиває радість, спричиняє біль і смуток тому, хто має цю ваду. Заздрість - це злість на того, хто володіє чимось, що недоступне для тебе. А коли разом зі злістю людина виявляє улесливість, щоб під нею сховати заздрість, це є аморальним і недостойним діянням. Треба всюди і завжди, в усьому бути чесним перед самим собою. Чесність до подолати і заздрість, і злість, бо, будучи чесним, ти легко зрозумієш, що людина варта того добра, через яке їй заздрять, вона здобула його справедливим і чесним шляхом.

Як краса врятувала берізку

Одного разу посадили великий новий ліс: дуби, липи, берест. Росли саджанці повільно, а бур’яни між ними – швидко. Не давали вони маленьким деревцям вирости, піднятися. Не знали люди як бур’янів позбутися. От і старший лісник порадив посадити поміж дерев берізки. Вони, мовляв, ростуть швидко і знищать бур’яни, бо залишать їх без сонця. Так і зробили. Через кілька років підросли берізки, знищили геть усі бур’яни, але й іншим деревам не давали росту, заступали їм сонце. Вирішили зрубати берізки. 
Був ясний, сонячний вересневий день. Послали бригаду лісорубів. Берізки з білими стовбурами, золотистими листочками на тлі яскраво-синього неба були такими гарними! Зупинилися лісоруби, завмерли від краси. Не піднялась рука з сокирою вчинити розправу над деревами. Розміркували, що можна інші деревця пересадити на окремі ділянки. І досі росте білокорий березовий гай, даруючи людям насолоду.
Гарна береза, та все ж наймальовничіша вона восени, коли кожний її листочок виблискує, наче виграє на сонці. Недаремно ж кажуть «Золота береза».