Виписати прислівники і прийменники. Іде дівчина лісом.Аж ось такі пішли яри та стрімкі кручі, вже ні стежки, ні голосу людського...Глянула дівчина— і серце зайшлося. Під кручею ручай дзвенить, а над ним схилилася червона вогненна квітка з ясним як шматочок неба, сердечком усередині. "Чарівне зілля"— шепоче Улянка. Кинулася вперед, простягла руку... І все зникло: ні ручая, ні квітки. Лежить дівчина в траві, розкинувши руки, а світлу галявину стережуть густі ліси.​

Объяснение:

А я в бравл и в Москве в Москве и в Москве и в Москве и в Москве и в Москве и в Москве и в Москве

Людина все найдорожче увічнює у слові. З давніх-давен використовують слово не просто так, воно показує культуру народу уславлює націю. Подумати лише: із маленького слова народжується могутня мова. Безперечно, вона бере свій початок зі слова мати - найголовнішого й найріднішого в житті кожного. Для когось багатство - це гроші чи майно, для інших рідна мова. Ми повинні збагачувати мову ,плекати її ,як мати своє дитя. Недарма кажуть: пташок упізнають по піснях а людей по слову. Найкращий б дібратися до серця людини - сказати щось прекрасне. А образиш- не чекай у відповідь доброго слова. Адже слово не горобець- вилетить не спіймаєш. Треба берегти слово у великій українській мові, як наші діди та прадіди. А не любиш рідного слова ,святих звуків дитинства- не заслуговуєш на ім’я людини! 

Людина все найдорожче увічнює у слові. З давніх-давен використовують слово не просто так, воно показує культуру народу уславлює націю. Подумати лише: із маленького слова народжується могутня мова. Безперечно, вона бере свій початок зі слова мати - найголовнішого й найріднішого в житті кожного. Для когось багатство - це гроші чи майно, для інших рідна мова. Ми повинні збагачувати мову ,плекати її ,як мати своє дитя. Недарма кажуть: пташок упізнають по піснях а людей по слову. Найкращий б дібратися до серця людини - сказати щось прекрасне. А образиш- не чекай у відповідь доброго слова. Адже слово не горобець- вилетить не спіймаєш. Треба берегти слово у великій українській мові, як наші діди та прадіди. А не любиш рідного слова ,святих звуків дитинства- не заслуговуєш на ім’я людини!