Тату, ти для мене найкращий (де тут підмет, присудок та другорядні члени) ​

Щодня ми озираємось і бачимо навколо себе дерева, траву, квіти, птахів, комах, тварин. Це все природа. Людина — частина її. Але у людини є можливість змінювати природу. Кожна зміна позначається на навколишньому середовищі. Змінювати природу людина повинна обережно, бо окремі дії можуть завдавати шкоди і навіть призвести до загибелі. Від людини залежить, чи збереже вона природу, чи зруйнує. Нам подобається чисте повітря, прозора вода в річках, зелена трава на лугах, могутні дерева в лісах. Це життя. І наш обов'язок — зберегти його. Без природи людина загине. Збереження природи — це збереження людини. 

Сьогодні люди об'єднуються у товариства, метою яких є охорона природи. Навколишнє середовище потребує нашого захисту. Забруднення річок і озер, загибель лісів, знищення цілих видів рослин і тварин — справа рук людини. Проте тільки людина може врятувати природу. І дорослі, і діти повинні об'єднати свої зусилля у справі захисту довкілля. 

Кожен школяр може посадити дерево і нагодувати птахів. Ми повинні обережно поводити себе на лісових галявинах та берегах річок, не залишаючи після себе сміття. Якщо так робитиме хоча б кожен школяр, то й це буде вагомий внесок у дорослу справу збереження природи. 

Сурядні речення:

Виноградники зеленіли, і перші снопи виблискували в полях.

Кидає віжки, зістрибує, і вже тріщить цупка стерня під чобітьми.

А хміль сонця нуртує душу, і в голову лізе всяке.

Тільки не гармату тягнуть за собою,  а  звичайну бочку-водовозку.

Підрядні речення:

Поглядом впився в оту одну, що стоїть поміж ними.

(О.Гончар. За мить щастя)

Дитячим щебетом починається ранок на одному з мальовничих півостровів, що по-тутешньому зветься просто кут.

В очереті справді натрапляють вони на таке багатство, якому й ціни не складеш у степу.

(О.Гончар. Залізний острів).