Прочитайте текст проаналізуйте його щодо дотримання мовних норм. Назавжди в історії України вписано 28 червня 1996 року. Напередодні пятої річниці незалежності України сесія Верховної Ради прийняла Основний Закон Української держави. Віднині ця дата-всенародне свято, бо головний законодавчий акт визначатиме подальший поступ нашої країни на багато років. Ми йдемо до суспільства відкритого, демократичного. У кожного громадянина України це викликає гордість, бо ми свідомі того, що все краще з надбань відчизняної державності знайшло продовження і розвиток у Конституції України 2.Випишіть самостійні частини мови. Зясуйте, за якими ознаками визначаются самостійні частини мови. 3.Розберіть за будовою слово Всенародне.

Колись експериментував з станами трансу. Був кішкою. Вірніше , котом . Правда , це не мало великого значення. Кішка від кота відрізняється значно менше , ніж жінка від чоловіка. На відміну від мух , клопів і людини у кішок статевий потяг з'являється тільки в певну пору року. Я цей час не застав.
Якщо був котом , цікаво було спробувати стати на час жінкою. Однак , у процесі становлення та придбання відчуттів жінки , з'являлося дуже швидко наростаюче почуття , що божеволію . Краще було зупинитися на пів шляху . Тим більше , що стан жінки зрозуміло.
Жінку роблять жінкою , у тому числі в очах чоловіка , тільки два найголовніших бажання. Подобатися і піклуватися. Які об'єднуються у прагненні відчувати близькість з чоловіком. Перше важливо в основному на самому початку відносин . Коли потрібно залучити пробігають повз ще незнайомого чоловіка . Для цього жінка повинна бути приваблива як об'єкт сексуального бажання . Саме так чоловік розглядає її при першому спілкуванні . Але дуже швидко головним стає прагнення жінки піклуватися , боготворити , цінувати чоловіка , бути для нього. Наскільки вона сама буде себе так відчувати , отримувати задоволення від підлеглого по відношенню до чоловіка положення, від того , щоб бути для нього , настільки і він буде це відчувати , сприймати її частиною себе . Тільки це робить її жінкою.
Жінці в свою чергу необхідно , щоб ці два її бажання задовольнялися чоловіком. Вона повинна відчувати , що чоловік їй захоплюється , її хоче. І що чоловікові потрібна її турбота . І він дає їй можливість про нього піклується. У тому числі забезпечуючи її безпеку і, звичайно , матеріально , щоб було на що подобатися і піклуватися. Все це об'єднується в прагненні жінки відчувати близькість з чоловіком.
Цим же відчуттям в першу чергу її приваблює і секс . А не сам по собі . На відміну від чоловіка , якому в істотно більшою мірою потрібен сам секс . Тому при першій зустрічі жінка дивиться в першу чергу на обличчя чоловіка . Він же дивиться спочатку на зовсім інші її частини тіла. Не випадково говорять , що якби існував порнаграфіческій журнал для жінок , то в ньому були б фото осіб чоловіків крупним планом з поглядом спрямованим на читачку .
Правда , з віком у жінки все більше з'являється потреба в самому сексі . А чоловік стає більш романтичним і виборчим.

Землі, каменям, деревам, вогню і водним джерелам слов’яни продовжували поклонятися ще в XV—XVI століттях.Землю слов’яни вшановували не лише в язичницькі часи, але й багато століть потому. Плодючість Землі, її здатність го­дувати людей робили її в очах людини справжньою матір’ю.Спільні для європейських міфів уявлення про те, що небо і земля — подружжя, що небо запліднює землю дощем і після закінчення терміну вона розроджується новим урожаєм, іс­нували й у слов’ян. В одному з давньоруських заклинань го­вориться: «Ти, небо, батько, ти, земля, мати». З культом Ма-тері-Землі пов’язаний давній звичай брати з собою рідну землю, вирушаючи в путь, ідучи надовго з дому (наприклад, на заробіт­ки) або переселяючись в інші місця. При цьому жменьку землі вигрібали з-під печі, іншу — з-під стовпа, на якому тримають­ся ворота, а третю брали з перехрестя доріг. Під час закладан­ня будинку на новому місці жменьку рідної землі висипали під фундамент, вважаючи, що вона захистить від напастей і допо­може родині на чужині.Вшановуючи Матір-Землю, наші предки поклонялися й воді. У давньоруських рукописах можна прочитати про мо­литви й гадання біля води, про лікування нею, укладення шлюбів і союзів і принесення клятв, жертвопринесення воді, в тому числі й людські.У Стародавній Русі поклонялися багатьом деревам, але перш за все дубові, який був священним деревом громоверж­ця Перуна. Про жертвопринесення дубу свідчили ще візантій­ські джерела. Під величезним дубом, що ріс на острові Хорти­ця, слов’яни приносили в жертву живих півнів, шматки хліба і м’ясо.Збереглися відомості про існування в Стародавній Русі свя­щенних гаїв. У священних гаях не можна було не тільки виру­бувати живі дерева, але й рубати на дрова сухостій і бурелом — усе повинно було згнивати на місці, всередині самого гаю. На гілки священних дерев у якості приношень селяни вішали хус­тки, стрічки, шматки полотна або рушники з проханнями про позбавлення від хвороби або як подяку за зцілення. В народі ходила велика кількість оповідань про страшні кари, які спіт­кали тих, хто намагався зрубати дерево в священнім гаю,— од­них знайшла смерть на місці, інші осліпли, зламали руки або ноги, померли від тяжких хвороб.Стародавні слов’яни вшановували камені, вбачаючи в них опору, основу світу, символ світової гори. Пізніше вшановуван­ня культових каменів у народній культурі почало пов’язуватися з іменами християнських святих або легендарних героїв: Бо­городиці, св. Параскеви, преподобного Феодора, св. Афанасія та інших.(353 сл.)    (Із книги «Світ міфології»)