У якому рядку в кожному слові пишеться м'який знак: Корист..ю, багат..ма, джерел..це Різ..бяр, брин..чати, криворіз..кий Ручен..ка, міл..йон, русал..чин Радіст..ю, донец..кий, вуз..ко

криворізький,бриньчати,Рученька,мільйон❤️

Різьбяр, бриньчати, криворізький

Мама моя вчила мене з дитинства поважати людей, бо від того, як ти ставишся до оточуючих, залежить і їх ставлення до тебе. Вона навчила працювати так, щоб приносити радість собі і іншим. Вона навчила мене доброті, людяності, чуйності. А мамина пісня! Я не пам’ятаю, які пісні співала мати мені, коли я був немовлям. Але зате я напевно знаю, що це були такі ж пісні, які співала вона й моєму молодшому братикові:
Рости ж, синку, в забаву, Козачеству на славу…
Мамин власний приклад теж багато значить для дитини. І я, дивлячись на маму, яка завжди в роботі, навчився не витрачати даремно свого часу, а творити якісь, хай і маленькі, але добрі справи: допомагати мамі, захищати молодших, поважати старших. Я вдячний своїй мамі, бо все хороше, що я маю, — то від неї.

Українські народні прислів’я

Про природу.

Природа одному мама, а другому мачуха.

Заступиш природу дверима, а вона тобі – вікном.

На небо – не скочиш, а в землю – не закопаєшся.

Не можна на небо злізти та через голову штанів скинути.

Нема тієї драбини, щоб до неба дістала.

Чисте небо не боїться ні блискавки, ні грому.

Як небесна височина, – так морська глибина.

Взимку сонце, як мачуха: світить, та не гріє.

Зимове сонце, як удовине серце.

Весняне сонце – як дівчини серце.

Доки сонце зійде, – роса очі виїсть.

І сонце не всі гори освічує, хоч високо ходить.

Якби не було хмар, то ми б не знали ціни сонцю.

Аби на мене місяць світив, – а зорі будуть.

Гарно і при місяцю, коли сонця немає.

Світить місяць, та не гріє.

З неба зорі хвата, а під носом не бачить.

Світло чим вище стоїть, тим дальше його видно.

Світить, та не гріє.