Складіть і запишіть речення із сполучниками отож-бо отож-бо тим-то тільки-но тому то якби то

 Це було вісімнадцятого грудня минулого року. Пізно ввечері я поверталася з гуртка. Біля будинку побачила дуже великі  сани. Був тут і дідусь невеликого зросту з білою бородою. Лице  його світилось якоюсь дивною добротою. Я була вже зовсім поруч від свого дому, тому, попри усі заборони довго розмовляти із незнайомими людьми, я трохи сповільнила свій хід. - Звідки так пізно йдеш, мила дитино?- Повертаюся із заняття гуртка. Ми готуємось до виступу, тому репетиція сьогодні зайняла значно більше часу.- Знаю, що ти активна та творча. А таких дітей я ніколи не залишаю без подарунків.- А хто Ви , дідусю? Подарунки чемним дітям носить тільки Святий Миколай. Невже я бачу Святого Миколая?- Так. Ти впізнала мене.- Дідусю, ви живете далеко у небі, тому як можете знати, що роблять діти на землі, чемні вони чи не дуже?- Пам’ятай люба дитинко, що кожен з вас має Ангела-охоронця. Він усе бачить, усе знає, навіть уві сні інколи від поганого застерігає.- А як Ви знаєте, які подарунки ми хочемо дістати?- Я вмію бачити дитячі мрії. Але дітей так багато, що інколи я втомлююсь відгадувати їх. Тоді я зручно сідаю і починаю читати листівки, які діти усього світу пишуть до мене. Листи українських дітей адресуються так: «Для Святого Миколая» . Діти різних народів кличуть мене по-різному, але всі знають та з нетерпінням чекають мене .- Ти сьогодні уночі до мене завітаєш?- Обов’язково. Адже я знаю, що ти заслужила омріяний подарунок. А тепер спіши додому, у своє ліжко, нехай тобі присниться цікавий сон, де під подушкою тебе чекатиме від мене бажаний подарунок. На добраніч!- Доброї ночі!- До зустрічі! 

Кожен народ має свою неповторну скарбницю — рідну мову. А мова — це глибина тисячоліть, неповторна історія розвитку людства, що прийшло на цю землю творити добро. «Мова — то цілюще народне джерело, і хто не припаде до нього вустами, той сам всихає від спраги» (В. Сухомлинський). Українська мова дивує й захоплює, вона ясна й повноголоса. Та щоб володіти нею вільно, слід докладати зусиль, підвищуючи рівень власної культури. Висока мовна культура потребує великого бажання досягти рівня обізнаності. А от говорити й писати погано набагато легше. Тут не треба докладати зусиль, можна пливти за течією, опускаючись у своїй мові все нижче й нижче. Так поступово мова людини дичавіє, заростає бур'янами. Щоб із цими бур'янами боротися треба знати їх коріння і насіння. 

Багато непорозумінь виникає через мовну недбалість. Ми часто ображаємо одне одного, зовсім не бажаючи цього, а саме через невміння чітко, недвозначно висловити свою думку. Адже від того, наскільки ми точно втілюємо в слова, формулюємо свою думку, наскільки вільно володіємо мовою, залежить і те, як нас розуміють інші. 

Тож нашу скарбницю необхідно берегти і ставитися насамперед до себе вимогливо. Про мову треба дбати й плекати її, бо це дорога наша спадщина віків і поколінь. Треба зберегти й передати її наступним поколінням, але передати не покручену й понівечену, а збагачену й більш вишукану. І нашим нащадкам також належить передати й примножити неповторну красу рідного слова.