Прочитайте виразно текст пісні, що ви можете сказати про ліричного героя?Ким він є для України та чому вона дорога й близька його серцю?ТИ МОЯ, УКРАЇНоНас розкидус життя по всьому світі, Але всі ми України рідні діти, І коли вже ностальгія душу крас, Мені пам'ять Україну повертае, Україло, прихилюся я до тебе, за твое безкрайне небо, Твоя мова, калинова, солов'їна, Зігріває мое серце, Україно, Україна починается в тебе, Приспів: ;Ти моя, Україно, і до тебе я лину, Бо моє тут коріння, бо мое тут ім'я, Ти моя, Україно, я для тебе дитина, Я для тебе дитина, я частина твоя.Ти поклич мене - і я тебе почую, Твої болі, твої радощі відчую, Пригорни мене, бо я твоя дитина.Моє серце, моя пісня Україна, о. ТісачII. Виконайте завдання до тексту, 1. Визначте усно в першій і другій строфах граматичні основи речень. Які це речення -прості чи складні?2. Знайдіть речення, у яких підмети виражено займенниками, 3. Знайдіть присудки, які виражено наказовою формою дієслова, 4. Спишіть виділені речення, підкресліть усі члени речення. Поясніть використаннятире в цих реченнях, ​

Володимир Винниченко в оповіданні «Федько-халамидник» роз­глядає питання добра і зла на прикладі життя двох хлопців: Федька й Толі. Прочитавши цей твір, я зрозумів, наскільки хибним може бути перше враження від людини, наскільки зовнішність може бути оманливою. Ось перед нами два хлопці — Толя; про якого автор каже, що «це була дитина ніжна, делікатна, смирна. Він завжди виходив надвір трошки боязко, жмурився від сонця й соромливо посміхався своїми невинними синіми очима. Чистенький, чепур­ненький...»,іФедько— «чистийрозбишака-халамидник». «Небуло того дня, щоб хто-небудь не жалівся на Федька: там шибку з рогат­ки вибив; там синяка підбив своєму «закадишному» другові; там перекинув діжку з дощовою водою, яку збирали з таким клопо­том».

Так, Федько спочатку постає задерикуватим хлопчиком, який робить шкоду сусідам, своїм одноліткам не дає гратися. Але коли ми пильніше придивляємося до цього хлопчика, то бачимо, що на­справді він — чесна і порядна людина. Він, нічого не приховуючи, розповідає батькам про те, чому на нього всі гніваються. Він ніколи не ховається за спину іншого. Інша справа — Толя. Це зла, хитра людина. Він вважався другом Федька, та насправді ніколи їм не був. Бо навіть не вміє по-справжньому дружити. Він не захистив товариша, не розповів правди, бо боявся, що буде покараний. Навіть смерть друга не вплинула на цього хлопця. Толя — це хлопчик слабкий не тільки фізично, але й духовно.

Читаючи оповідання В. Винниченка, я постійно думав про те, як було б добре, якби більше було таких людей, як Федько, — добрих, чесних, на яких можна покластися у важку хвилину життя. Та, на жаль, у нашому світі ще дуже багато таких, як Толя, — брехливих, злих, що рятують тільки себе, зраджуючи друзів.

Чернівці - центр історичної землі Буковина, на території якої за шість століть встановлено безліч пам'ятників. Відомостей про точну кількість пам'ятників в області немає, однак в обласному центрі налічується до двадцяти найбільш значимих монументів. Черновчане з іронією ставляться до пам'ятників - місто побачив сім імперських епох, і кожна встановлювала свої пам'ятники. З ними пов'язані цілі історії.
У свій час на центральній площі міста Габсбурги встановили монумент імперського орла. Після переходу міста до Румунії нові господарі спорудили на тому ж місці символічну групу: румунський бик, возносящій копито над австрійським орлом. Українські студенти вночі часто залишали перед биком сіно і воду, за що переслідувалося румунською поліцією.

Після приєднання Буковини більшовики замінили орла-с-биком скромним пам'ятником Володимиру Леніну. Городяни тихенько посміювалися над Ілліча - свою кепку він простягав до будівлі колишнього австрійського банку (нині відділення Національного банку), а закладений за спину кулак «дивився» на обком (колишній палац юстиції, а нині - будівля ОГА).

Місцева влада, снесшіе пам'ятник Леніну підйомним краном в 91-му, вирішили не повторювати помилок попередників і тому на тому самому місці вже нічого не встановлювали ...

Але трохи в стороні височить величезний пам'ятник Тарасу Шевченку, що з'явився на честь 10-ї річниці незалежності України. Це - основне місце проведення різного роду мітингів.

З нічним клубом межує прозваний городянами «вальтроном» кубістскій пам'ятник буковинському етнограф і політику Юрія Федьковича. В університетському сквері стоїть прозваний «головою» пам'ятник композитору Воробкевича.

У новий час встановлені пам'ятники австрійському поетові Пауло Целану (Анцелю), покінчив життя самогубством в Австрії, і румунською письменника Михайла Емінеску. Пам'ятник Емінеску - «місце зустрічі» румунських і українських патріотів, чиї гарячі голови остуджувати в прилеглому розважальному комплексі.

На Кафедральний (колишньої Радянської) площі височіє шпиль монумента воїну-визволителю, залізти на який вважається тестом на зрілість для учнів міських ПТУ, а приїжджають поїздом зустрічає танк старшого лейтенанта Нікітіна, першим увірвався в Чернівці.

Перед театром, копією одеського і віденського, - сидящий пам'ятник Ольги Кобилянської. На Театральній площі розташована що світяться в ночі Алея зірок: з Чернівців вийшла велика частина виконавців сучасної української естради - від Яна Табачника і Софії Ротару до Ані Лорак та Каті Бужинської.

Важкий час воєн символізують пам'ятники буковинському «кошу», входить до складу УПА, а також румунським солдатам, які загинули в Першу світову.

У Заставнянском районі області знаходиться некрополь, у якому поховані кілька тисяч австрійців, полеглих в боях на східному фронті Першої світової війни.

У нових районах міста пам'ятники практично не встановлюються, винятком можна вважати меморіал воїнам-афганцям, відкритий чотири роки тому.

Чернівецька область також займається своєрідним експортом пам'ятників. На початку літа адміністрація одного з районів Молдови придбала у своїх українських сусідів списаних пам'ятник Леніну. А в Румунії багаторічними стараннями групи українських правих політиків встановлено пам'ятник Ольги Кобилянської.

Встановлення пам'ятників в цьому регіоні завжди вважалася тонким політичним справою. Так, ряд громадських організацій Румунії до сих пір наполягає на встановленні де-небудь на Буковині пам'ятника Стефану Великому, об'едінітелю румунської держави. Однак в українській історії він проходить як негативний герой, тому знайти компроміс не вдається.