Напишіть будь ласка значення освіти в житті людини

Освіта – одна з головних речей в житті людини. Здобути освіту має прагнути кожен, знання нікому ще не заважали, навпаки. Освічені люди були в пошані з давніх часів. Сучасний світ, яким ми його сьогодні бачимо, з новітніми технологіями – все це зробили дуже розумні люди. Природні таланти людина повинна розвивати за до самоосвіти. Активне читання книжок, наукової літератури допомагає здобути нові знання. Не соромтеся ставити питання з незрозумілого поняття. Чим більше ви цікавитеся, тим більше ви розвиваєтеся.

Фахівцем у певній галузі можна стати лише після здобуття професії, спеціальності. Якщо після здобуття фахової спеціалізації пройшло чимало часу, не зайвим буде відвідування кваліфікаційних курсів. Взагалі знання та досвід людина здобуває усе життя, адже світ не стоїть на місці. З віком ви можете зацікавитися тією сферою, яка не цікавила у молоді роки.

Чим освіченіша людина, тим їй легше розібратися в навколишньому світі, вирішити проблеми, які виникають у кожної окремої особистості в житті. Якщо у людини високий рівень освіти, то вона може застосувати свої знання, вміння та навички на практиці, використовуючи різні інформаційні ресурси.

Объяснение:

План:

I. Що таке головні та другорядні члени речень.

II. Спільні та відмінні ознаки головних і другорядних членів речення.

1. Ознаки і функції головних членів речення (з прикладами).

2. Види другорядних членів та їх роль у реченні (з прикладами).

I. Головні члени речення — це підмет і присудок. Другорядні члени речення — це додатки, означення, обставини. Вони пояснюють або уточнюють головні члени речення й залежать від них.

II. Головні члени речення: 

Підмет — головний член речення, що означає дійову особу або предмет, про який говориться в реченні, і відповідає на питання хто? що? Підмет завжди пов’язаний із присудком і найчастіше виражається іменником або займенником у називному відмінку (На землю глянули тихі зорі (М. Коцюбинський)), рідше — дієсловом у неозначеній формі або числівником (Лиш боротись — значить жить! (І. Франко). «Три» у щоденнику виглядає не дуже симпатично).

Присудок — головний член речення, який характеризує підмет за дією, станом або ознакою і відповідає на питання що робить підмет? що з ним робиться? який він є? хто він такий? що він таке? Присудок завжди пов’язаний із підметом. Він найчастіше виражається дієсловом (Ліс дрімав у ранковій тиші), рідше — прикметником чи іменником (Вірний приятель — то найдорожчий скарб (Нар. тв.)).

II. Другорядні члени речення:
Додаток — другорядний член речення, що означає предмет, на який спрямована дія або стан, і відповідає на питання непрямих відмінків (кого? чого? кому? чому? кого? що? ким? чим? на кому? на чому?). Додатки найчастіше виражаються іменниками або займенниками, а також усіма іншими частинами мови у значенні іменника (Стали їсти кашу. З’їли все, що було в буфеті).

Означення — другорядний член речення, що вказує на різні ознаки предмета і відповідає на питання який? чий? котрий? (у всіх родових, числових і відмінкових формах) та скільки? (лише в непрямих відмінках). Означення найчастіше виражається прикметником, займенником, числівником; рідше — іменником (Кубло змії, русалчине волосся Писав на склі мороз-поет (В. Свідзінський)).

Обставина — другорядний член речення, який виражає різноманітні ознаки дії або іншої ознаки (місце, час, причину, мету б, умову) і відповідає на питання де? коли? чому? з якою метою? як? та ін. Обставини найчастіше виражаються прислівниками або іменниками з прийменниками (Уранці (коли?) йшли (як?) бадьоро, швидко, легко: вітер дув (як?) збоку, а не супроти (Гр. Тютюнник)).

Складними реченнями називають речення, утворені з двох чи більше простих, об'єднаних в одне ціле змістом і інтонацією, за до сполучників чи без них. Наприклад: Увійшов я в ліс і почув, як кує зозуля. 

Складні речення поділяються на складні сполучникові та складні безсполучникові залежно від поєднання простих речень у складному. У сполучникових реченнях прості з'єднуються за до нтонації та сполучників чи сполучних слів. Наприклад: Коло хати цвіли квіти, а за хатою росли вишні. Речення, в яких прості речення з'єднуються у складні тільки інтонаційно, — безсполучникові. Наприклад: Садок одцвівся, білі пелюстки вкрили землю. Складні сполучникові речення поділяються на складносурядні та складнопідрядні. 

У складносурядних прості речення з'єднуються сполучниками (єднальними, розділовими чи протиставними), ці речення — рівноправні. Наприклад: Достигла нива колосиста, і зріють яблука в садку. Прості речення, що входять до складу складносурядного, відокремлюються комою, тире чи крапкою з комою. Кома не ставиться, коли перед сполучником є спільний другорядний член або підрядна частина, що стосується обох речень. Наприклад: Коли він торкався смичком до струн, все на світі зникало і залишалась тільки музика. Скоро уся долина блищала вогнями і разом з димом підіймалась вгору пісня. Тире ставиться, якщо частини речення виражають швидку чи несподівану зміну подій. Наприклад: Несподіваний ривок — і ми відриваємося від землі. Ці речення вимовляються з особливою інтонацією. Крапка з комою ставиться, якщо частини складносурядного речення дуже поширені, мають свої розділові знаки чи далекі за змістом. Наприклад: Вітерець дихнув; у траві засюрчав коник; а десь далеко ударив перепел. 

Складнопідрядне речення складається з двох частин, з яких одна частина — основна і незалежна, а друга — їй підпорядкована і приєднується підрядним сполучником чи сполучним словом. Наприклад: Гора була така, що. з неї спускалися цілий день. 

Сполучні слова є повнозначними словами, що виступають членами речення. Наприклад: Що посієш, те й пожнеш. На письмі підрядні речення відділяються від головного комою або комами. Наприклад: В душі я славлю світлий парус, бо в мене на серці сум. Уночі, як Чумацький Шлях куряву простеле, вийди на Дніпро. 

Складнопідрядні речення бувають з означальною, з'ясувальною чи обставинною підрядними частинами. 

Підрядні означальні речення пояснюють член головного речення і відповідають на питання який! Наприклад: Пташки, що влітку так співали, у вирій вже поодлітали. Підрядні означальні з'єднуються з головним за до сполучних слів який, котрий, чий, куди, де і підрядних сполучників що, як, щоб, ніби, наче. 

Підрядні з'ясувальні відповідають на питання непрямих відмінків, доповнюють зміст головного речення. Наприклад: Добре жить тому, чия душа і дума навчилися любить. Підрядні з'ясувальні з'єднуються з головними сполучниками що, щоб, ніби, мов, як та сполучними словами хто, який, чий, де, куди, як. 

Підрядні обставинні — це речення, в яких підрядні частини вказують на обставини. Підрядні обставинні речення бувають ступеня дії, місця, часу, причини, наслідкові, мети, допустові та умовні. 

Підрядні речення можуть мати одне чи декілька підрядних. Якщо у реченні декілька підрядних, то підрядність може бути однорідна, паралельна та послідовна. 

Безсполучникові речення можуть бути з однорідними чи неоднорідними простими реченнями (одне з яких пояснює інше). Наприклад: Вона побачила: сонечко засвітило тепло-тепло. 

У безсполучникових реченнях можуть ставитися такі розділові знаки: двокрапка, тире, кома, крапка з комою тощо. 

У складному реченні можуть бути декілька простих, поєднаних різними видами зв'язку.