Твір в майбутьньом я мрію стати теле видучою з використанням неологізмів

В майбутньому я хочу стати телеведучою. Мені подобається слава та я хочу потрапити до телебачення. Я хочу щоб люди по ту сторону екрану

сходили з розуму від моєї дикції. Через свої гаджети люди будуть бачити мене. Я буду брати інтерв'ю у зірок. Телеведуча це сучасна професія, тому я хочу нею стати

Рано чи пізно кожен з нас замислюється про своє призначення і місце в світі. Іноді це відбувається в юності, а іноді люди проживають життя, не замислюючись, і в старості пожинають плоди безглуздо прожитих років. Мені здається, що думати про своє призначення важливо і потрібно, адже від цього може залежати доля. Пошуки себе і свого місця в світі – завдання непросте, однак, чим раніше людина починає замислюватися про це, тим краще. Місце в світі – це, насамперед, професія. Я вирішила стати вчителем, тому що саме в цій професії я зможу відчувати, що приносять реальну користь. У сучасному світі дітям часто бракує любові, живого людського спілкування, грамотного ради. Нинішні батьки потопають у власних щоденних турботах, і часто їм не до дітей. Я впевнена, що школа може впоратися з цією проблемою. Хороший вчитель – це не тільки викладач певної дисципліни, але ще друг і наставник. Тому так важливо давати дітям тепло й увагу, у першу чергу. Кожна людина прагне до гармонійного життя, нехай навіть несвідомо. Однак гармонію кожен уявляє по-своєму. Я вважаю, що важливо реалізувати себе у всіх сферах життя, тому в майбутньому мені б хотілося створити сім'ю і виховати хороших дітей. Таким чином, питання про пошук свого місця в житті – питання дуже складне, і може знадобитися дуже багато часу, щоб відповісти на нього. При цьому очевидно, що варто замислюватися про такі речі, щоб згодом не довелося каятися в своєму бездіяльності або гірких помилок, скоєних в поспіху. Для себе я вирішила, чого хочу і до чого варто прагнути. Сподіваюся, що обставини будуть складатися сприятливо, і моє життя буде цікавою, насиченою і гармонійною.

"Барва твоя схожа на барву чорнила, в яке письменник занурює своє перо",— сказав арабський поет, звертаючись до кави. І мав рацію, бо кав'ярні стали джерелом натхнення для багатьох митців світу. Вони ставали центрами суспільного, ділового, політичного й мистецького життя. Окремі дослідники твердили, що перша кав'ярня в Європі з'явилася в 1683 році, а відкрив її наш земляк із Самбора, що на Львівщині, Юрій Кульчицький. У Німеччині новий напій спочатку захоплював тільки інтеллігентів і жінок. Жінки так захоплювалися пообідніми посиденьками в кав'ярнях, що це стало темою жартів у популярних п'єсах. Кава в Німеччині була дорогою , бо країна не мала кавових колоній. Саме німці почали виробляти й продавати каву з цикорієм, який самі вирощували.