Визнач тип тексту. Запиши власний роздум „Чи ввічливо в придумувати прізвиська ровесникам” (4-5 реченьМи з Сашком завжди були однакові на зріст, і силив нас були рівні. Але після літніх канікул я побачивКактуса й просто остовпів. Раніше Сашко був невеличкийі худий, волосся в нього стирчало, як колючки в кактуса.Через це його так і прозвали: Кактусом. Однокласниквиріс на дві голови й накачав м'язи, як у Шварценеґґера! на украинском язике

(Розповідь)

Давати прізвиська одноліткам не дуже ввічливо. На мою думку це дуже сильно калічить рідну мову. І людині не приємно коли її ображають. Бо кожне прізвисько мае частину образи.

Відповідь:

Твір на тему "Мій улюблений журнал":

 Мій улюблений журнал - "Барвінок". Це періодичне видання з багатою історією. Його ще у дитинстві передплачувала моя матуся. У цьому чудовому журналі є чимало рубрик. Моя найулюбленіша - "Хто? Що? Як? Де? Коли? і Чому?"

 З цього журналу я дізнався чимало нового про навколишній світ, навчився вирішувати складні завдання. А ще я обожнюю рубрику, у якій подаються цікаві твори художньої літератури. "Барвінок" торкається важливих тем, виховує високоморальну особистість, привчає до читання. Ось чому це мій улюблений журнал!

Пояснення:

- Привіт, Оленко!
-Привіт, Петрику!
-Чого така сумна?
-Та нічого, сьогодні вбрала таке гарне плаття..Сама його шила, стралась, а подруги сказали, що воно їм не подобається та я даремно лише ци займаюсь. Я в сльози, так образливо, нікому не сподобалось! 
- Оленко, ніколи цим не переймайся! Я сьогодні коли йшов додому побачив такого дідуся.. подряпана одежа, на ньому лише штани, капці та кофта, а на вулиці вже мороз..І от бачу, йде хлопчик, років 9, навкруги слизько, він йде, спотикается і на дорогу падає, а на зустріч йому машина із шаленою швидкістю...
-Який жах!! І що далі? 
-Цей дідусь почав бігти, не зважаючи на ожеледицю й сильний вітер, і в останній момент піднімає цього хлопця, а сам опиняється під машиною.
Його забрала швидка, це просто диво і мені здається доля.
-Ти перевернув мій світогляд.. Не знаю, що відповісти.
-Ось одразу після тебе йдемо з Павликом у лікарню, до дідуся Олега, з подарунками.. Тому я хотів тобі сказати, Оленко, не одяг прикрашає людину, а добрі справи! 
-Петрику, я теж хочу відвідати цього дідуся, він заслуговує на вдячність!
-Ходімо!