1.Складним називається речення, в якому: а) одна граматична основа; б) дві і більше граматичних основ; в) є другорядні члени речення.2.Вкажіть складне речення:а) Стара черемха заздро поглядала на першу вишню;б) Шумить і хвилюється Київ і сонце сміється з висот;в) Сонце обливало землю рожевим світлом і ніжно цілувало своїми іскорками.3. Вкажіть речення, у якому неправильно розставлені розділові знаки:а) Сонце підбилося вгору, і туман розвіявся;б) Сонце вже звернуло з обіду, і хилиться на захід;в) Сонце спускалося до обрію, і вся вулиця палахкотіла полум'ям.4. У котрому реченні між однорідними членами і узагальнюючим словом правильно поставлрозділові знаки?А. Усе проти неї: люди, і становище жінки, і убожествоБ. Вони, камінці лежали на дні тихі гладенькі, безсилі, і покірно давали одягати себе рудою вовна3. Ми садили ліс у полі і дубочки, і тополі, і осику, і ліщину, і червону горобинуnапа шicanum а саме: порога і ліс, і окопи під лісом​

ответ: складеним называется речення у якому 2 граматичні основи 2 б)

Объяснение:

Навіки -- на віки,
Що було, те навіки минуло. На віки вічні імена героїв залишаться у наших серцях
назустріч -- на зустріч,
Мати вийшла назутріч сину. Учні прийшли на зустріч із космонавтом.
по-перше -- по перше,
По-перше, необхідно вивчити теорему, по-друге - розв"язати задачу. По перше травня я буду у відрядженні. 
востаннє -- в останнє,
Того дня ми бачилися з Миколою востаннє. В останнє речення необхідно вставити пропущені розділові знаки.
напам'ять -- на пам'ять
Я вивчив напам"ять вірш Т.Г.Шевченка "Садок вишневий коло хати". Подруга дала мені на пам"ять своє фото.

Обро і зло - це найбільш загальні поняття моралі, етики, що характеризують позитивні і негативні моральні цінності. «Найважливіше справа ближнього добро зробити, тому що тільки для цього посланий людина в життя». Добро-це любов. Де любов, там і Бог.
    Багато російські письменники в своїй творчості проповідували добро. До них також відноситься і наш земляк, Лев Миколайович Толстой. Він велике надбання Росії і гордість російського народу. Але також безумовно і те, що творчість його не просто належить усій світовій культурі, а й впливає на неї.
    Письменників створили твори подібного рівня і такої сили в літературі одиниці. Геній Толстого дозволив йому бути дзеркалом не тільки російського життя, народу але й людської душі взагалі - перед богом.
    Дитинство письменника пройшло в маєтку Ясна Поляна Крапівенського повіту Тульської губернії в суто світської за духом сім'ї, що надалі наклало істотний відбиток на його творчість. Толстой ще в ранньому дитинстві спілкувався з живими прикладами праведнічества, причому укоріненого саме у православній традиції. У їхньому будинку зупинялося багато юродивих, що відрізнялися смиренням і незлобивістю, ченців, черниць, деякі довго проживали в їхньому будинку. Вражала дитячу душу Толстого і глибока, щира і проста молитва «не юродивого, а дурника», помічника садівника Якима, який говорив з Богом, як з живим обличчям. До домашньої прислуги Толстих належала ще одна праведниця - економка Парасковія Ісаєва, що стала прототипам Наталії Савішне з повісті «Дитинство». І вплив подібних прикладів теж виявилися досить помітним згодом в життя Льва Миколайовича.
    Уже перша з відомих творінь письменника, повість «Дитинство», дає привід до уважного розгляду його позитивних героїв з цієї точки зору. У повісті «Дитинство» не просто досліджується життя християн, а співається справжній гімн їх чеснот. «О великий християнин Гриша! Твоя віра була така сильна, що ти відчував близькість Бога, твоя любов така велика, що слова самі собою лилися з уст твоїх - ти їх не перевіряв розумом. ... І яку високу хвалу ти приніс Його величі, коли, не знаходячи слів, в сльозах повалився на землю! .. »
    Молитва юродивого про благодійників і ворогів, про прощення власних гріхів, живе, непідробне спілкування з Богом відкривають головному герою «Дитинства» Николеньке Иртеньеву зовсім інший світ, світ духовний, а тому істотно впливають на його душу.
    Не менш цікаво намальований образ ще одного героя роману, Наталії Савішне. Перед нами проходить важка, сповнена позбавлення, страждань життя простий кріпак жінки: від босоногою, рум'яної «дівки Наташки» до старенької няні в очіпку і вічне фартуху. Жорстоко доля обійшлася з цією жінкою: пан своєю волею позбавив її можливості бути матір'ю і дружиною. Озлобилася вона на життя? Нарікає чи на долю, на пана, що позбавив її жіночого щастя? Шкодує себе? Ніде, ніколи, жодного разу! З істинно християнським терпінням, не скаржачись на долю, несе ця жінка свій хрест. У ній немає «саможаління», жалості до себе. «Все в будинку любили і поважали Наталю Савішне».
    Життя доброї економки представлена ​​Толстим як самовіддане служіння безперервне панам, як постійний, а тому непомітний подвиг. Причому письменник дає зрозуміти, що її безмежна відданість своїм господарям випливає не з тупою несвідомо-безособової покірності, а з свідомого почуття християнського смирення, терпіння і любові, прояви яких відкрилися в останні дні її життя: «Наталя Савишна два місяці страждала від своєї хвороби і переносила страждання з християнським терпінням: не бурчала, не скаржилася, а тільки за своєю звичкою, поминала Бога. За годину перед смертю вона з тихою радістю сповідалася, причастилася і соборувати маслом.