Вих окореневих слів.91. Прочитайте текст.На в..личезному бе..крайому ланугречки пасутся бджолята. Як гарно імтут на просторах, у білому квітучомуцарстві! Трудят. Ся вони тут і мед носятьпудами*.Порядкує біля бджіл дяд..ко Роман.Він, кажуть, знає таємну бджолину мову.Ходит.. Дяд. Ако серед вуликів і щосьнамовляє бджолятам. Він і вухом прикладет..ся до бджо-линої хатки, мов лікар до чийогось серця.Якось він збирав рій у садку. Бджоли геть обліпилийого, укрили всуціль, аж навіть білої сорочки не стало наньому видно. А він у цій живій бджоляній кольчузі тількиусміхається з-під вусів (За Олесем Гончаром3ППудміра ваги, яка дорівнює 16, 4 кг.• Спишіть перший абзац тексту, уставляючи пропущені букви.• Складіть графічну схему підкресленого речення. Назвітьсполучник, яким з'єднуються однорідні присудки в цьомуреченні.• Випишіть з усього тексту споріднені слова. Запишіть у дуж-ках форми слів, які є в тексті.45​

Я не понимаю этот язык, но я хотела

Снує багато прислів'їв та пісень про те, що таке дружба, яка вона повинна бути і про поведінку справжнього друга. Однак повноцінне уявлення про це поняття має лише той, хто був другом і мав його. Справжній друг - людина, якій можна довіряти. Якщо відбувається щось серйозне, що залишає за собою враження, незабутні відчуття або гіркий досвід, то про це можна розповісти другу. Він у свою чергу підтримає і поділиться своїм досвідом або думками з цього приводу у відповідь. Він ніколи не стане розповідати іншим і переінакшувати факти - в цьому і полягає дружба. У довірі і підтримці нема кого вузького маленького світу.Варто розуміти, що дружба - розкіш. Знайти її непросто, а це означає, що друзів багато бути не може. "Не все те золото, що блищить" - Говорить народне прислів'я. На життєвому шляху можна зустріти десятки хороших знайомих, які будуть з вами люб'язними, ввічливими, навіть до якщо це знадобиться. Але розкажуть вони про невдалий життєвий досвід, особистих питаннях і проблемах, "тарганах в голові"? Тому не варто плутати дружелюбність і послужливість з дружбою. Ще один важливий елемент дружби - безкорисливість. Справжній друг ніколи не стане наживатися на ваших ідеях, почуттях, планах і грошах.На своєму життєвому шляху я зустрів тих, кого можу назвати своїми друзями. Знайомих було багато, але друзів у мене всього двоє. Ми намагаємося проводити разом якомога більше часу. "Друг пізнається в біді" - Говорить народна мудрість. Я ж вважаю, що дружба пізнається і в радості. За роки нашої дружби разом ми зустрічали чимало радості і горя. І за цей час звикли у важкі моменти ділити біль і горе на трьох, а в хвилини радості - множити її натроє. Я б хотів, щоб і мої знайомі, як і я, дізналися, що таке справжня дружба

Объяснение:

Кожного року прилітає в наш край на своїх різнобарвних крилах осінь – чарівниця. Візьме вона чарівний пензлик у руку, проведе ним разочок по однотонних зелених листочках, і вмить заграють вони різними кольорами! Жовтий, червоний, помаранчевий, багряний, золотий! Навіть вогняний! Коли я восени  проходжуюсь поміж дерев, в мене створюється враження, немов би я потрапив у якусь різнобарвну картинку з дитячої розмальовки. Недивно що цю чарівну пору року так часто зображують художники на своїх картинах. От і український художник Федір Федорович Манайло не втримався, та й написав картину  «Золота осінь». Аби назавжди залишити нащадкам неповторний витвір природи.     На картині зображений ліс, до частини якого вже встигла доторкнутися могутня чарівниця. Але більшість дерев ще зелені. Судячи з цього, можна впевнено сказати, що на картині зображена рання осінь. Дивлячись на полотно, в мене виникає відчуття спокою і затишку. Скоріш за все, це через кольори цієї картини. На полотні переважають барви теплих тонів. На передньому плані картини можна побачити декілька білокорих берізок, які схилившись одна до одної, перешіптуються про щось цікаве. Поруч із ними визирають багряні гілочки кущів, що підслуховують розмову берізок. Трохи правіше тече кудись тиха ріка – мрійниця. А сонні береги, що її оточують, вже вкрилися пожовклою травою та золотим листям. На задньому плані видніються сільські хатинки. Мабуть, це село сховалося у лісі, серед могутніх дубів, що височіють трохи далі. І лише його краєчок наважився визирнути з під свого надійного укриття. А за могутніми дубами, що ховають під собою село, височіють величезні карпатські гори, які напевно захищають це чудове місце від холодних північних вітрів. У верхній частині картини ми бачимо світло-синьо-сіре небо. З якого ледве зривається дрібний осінній дощик. Сама по собі картина спокійна, але в той же час вона рясніє життєрадісними світлими барвами.     Дивлячись на картину "Золота осінь", глядач мимоволі проймається глибоким почуттям любові до рідної природи, що дарує нам незабутні хвилини високої насолоди прекрасним.