ів тільки, до ть мені! Треба написати Складений План від 1 до 7 , і невеликий переказ. ​Монах Іван Найда увійшов до своєї келії. Зробивши необережний рух, він штовхнув стіл, і з нього впало щось важке. Найда нахилився й намацав на підлозі велику проскуру. Роздивляючись так дивно знайдену проскуру, монах помітив, що внизу на ній щось написано. Підійшовши ближче до лампади, що жевріла біля ікони, він почав: " О здравії раба Божого Івана Найди, гетьмана правобережного українського". Слова ці примусили Найду здриґнутися всім тілом. Це що - глум чи фатальне пророцтво? Кому відомо про його козацьке минуле? Хто зробив на проскурі цей дивний напис? Непомітно для самого себе Найда відчувши голод, відкусив добрий кусень проскури. Нараз він відчув у роті щось неїстівне... Найда витяг з рота м'якушку і помітив у ній клаптик паперу. Тремтячийми від хвилювання руками підніс його до лампадки. Папірець був списаний дрібними літерами. Записка була розірвана. Найда хутко зняв з ланцюжка лампадку, поставив її на столі й почав обережно розламувати проскуру. Витяг ще клапоть, приклав до того, який вже був у нього. Тепер записка набрала такого вигляду: "Року Божого 1750 я закопав скарб. Ціле життя збирав гроші, щоб прислужитися відчизні моїй.Зібрав червінців два казани, діамантів казан. Тому кому належить визволити наш край з неволв, тому відкриваю тажмницю, на того сподіваються. Доїдеш до річки Саксаганки, поверни коня і поїдь лівим берегом угору проти течії. Наступного дня надвечір побачивши високу кручу, а на вершині її великий сірий камень, подібний до голови вепра. Сядь на той камінь, ніби на праве вухо, й побачиш гай, а в гаю розчахнутий дуб. Одну його половину розбила блискавка, друга росте. Пройди під похилою стороною, відлічи сто кроків уперед, там, під землею на півсписа лежить камінь. Стань на тому місті у день Святих Петра й Павла і відлічи на схід сонця сімдесят три кроки ". Найда склав записку й сховав на грудях. Радість і почуття чогось надзвичайного наповнювали його серце. Він відчував, як за спиною в нього виростають могутні крила. Найда підійшов до свого ложа, щоб узяти чотки й піти до церкви. Він простяг руку, але з криком відсагнувся... Замість чоток на ложі лежали спис і кулі. ​

     Здоров"я — найвища цінність, це єдине, що не можна купити за гроші. Та люди чомусь нехтують ним. На мою думку, ми маємо берегти себе! Потрібно займатися спортом, вживати лише корисну їжу, яка буде допомагати нашому організму ставати сильнішим, а не навпаки.

     Багато людей, отримуючи певну тимчасову насолоду, вживаючи алкольні напої, наркотичні препарати, палячи тютюн, завдають шкоди своєму організму. Вони вважають, що це і є сучасність. Та хіба сучасність і мода — це хворі деградовані люди, які, прямо кажучи, руйнуть себе? Я рішуче можу сказати НІ!

     Ми маємо дбати про себе, жити в гармонії з природою, шанобливо до неї ставлячись. Вчені затверджують, що перебування на природі значно покращує настрій, самопочуття людини, підвищує захисні сили організму.

     Та люди руйнують не тільки себе, а й природу. То про яке здоров'я можна говорити? Суспільство переходить всі межі дозволеного, і над цим варто задуматись...

Объяснение:

       Я все життя знав, що хочу жити в Києві. Це місто надихає мене своєю красою та атмосферою. Мені подобається стрімке і непередбачуване життя, яким живе столиця.

      Київ викликає в мені багато незвичайних почуттів. Я пишаюся цим красивим і величним містом. Я люблю Хрещатик, бо на ньому завжди багато веселих людей, туристів, які захоплено кружляють, фотографуючи величну архітектуру та просто радіючи, що мали змогу відвідати це прекрасне місто.

      Столицю України справедливо називають одним із найзеленіших міст миру. В ній є багато парків, лісів, садів, які складають більшу її частину. І це так надихає. Бо коли тобі треба побути на самоті, ти з легкістю можеш відвідати одне з цих чудових місць і відчути всю красу навколишнього світу. Це створює яскраве полум'я в моєму серці і робить мене щасливим.  

     Діпро — велична ріка,яка є символом історичної долі українського народу. Вона завжди привертала увагу та надихала тисячі людей. Дніпро не залишив байдужими навіть багатьох письменників та поетів, літописців та мандрівників. Дивлячись на нього, стає легко на душі, і ти одразу забуваєш про проблеми та жахіття реального світу.  Той, хто має можливість відправлятися на берег Дніпра — щасливий. Бо це справді прекрасне місце для відпочинку чи роздумів. Можна годинами милуватися красою ліній Софійського Собору, або витонченими церквами Києво-Печерської Лаври, вигляд на які в усьому блиску позолоти її куполів відкривається при в'їзді до старішої частини міста через міст Патона.

      Отже, в майбутньому я бачу себе в Києві, бо там я буду відчувати себе щасливим та спокійним, знаючи, що я в тому місті де завжди мріяв бути, там, де сама атмосфера надихає мене на великі вчинки та створює яскраві вогники в моїх очах.