Тип речення Двоскладне ПОВНЕ : Двоскладне НЕПОВНЕ контекстуальне : Двоскладне НЕПОВНЕ еліптичне : Односкладне НАЗИВНЕ (буттєве): Односкладне НАЗИВНЕ (оцінне) : Односкладне НАЗИВНЕ (вказівне) : Односкладне ОСОБОВЕ (озн.-особ.) : Односкладне ОСОБОВЕ (неозн.-особ.) : Односкладне ОСОБОВЕ (узагальн.-особ.) : Односкладне БЕЗОСОБОВЕ : Односкладне ІНФІНІТИВНЕ : НЕЧЛЕНОВАНЕ речення: 1. Росиста рань (В. Сосюра 2. Жнива у розповні (Ф. Моргун). 3. В хаті спокійно й затишно (Д. Луценко). 4. А ще коржі пекли на Маковія (В. Базилевський). 5. Нове століття вже на видноколі (Л. Костенко). 6. Аж ось і ліс (Григір Тютюнник). 7. І знову йдемо (О. Гончар). 8. Тарас скінчив азбуку раніше за інших. Прийшов додому щасливий і гордий (О. Єльченко). 9. Стояти тут! (М. Бажан). 10. Яка краса! 11. Прощайте, батьку! 12. Шила в мішку не утаїш (Н. тв.). 13. Ромашки. Маки. Мальви біля хати (М. Луків). 14. Вже в стільниках стерні немає меду сонця (Л. Костенко).

по счету

Объяснение:

как то так

Потягнувшись і посміхнувшись новому дню, я зістрибнув з ліжка та підійшов до вікна. Потім швидко зробив всі свої ранкові справи й вийшов на вулицю.

Весняний ранок зустрів мене теплим вітерцем і приємним ароматом запашних квітів. Дерева й кущі, які ще пару тижнів тому стояли сумні та сірі, змінилися. З набряклих бруньок проклюнулося маленьке зелене листячко, та все навколо стало ніжно-зеленим.

У ранковій тиші було чути справжні весняні звуки живої природи. Це веселе цвірінькання таких рідних і звичних горобчиків, а також нові «пісеньки» — ластівок, які щойно повернулися до своїх рідних місць та метушилися в кронах дерев, ремонтуючи свої старі житла або будуючи нові.

Настрій відразу покращився. Який гарний весняний ранок! Які дивовижно прекрасні перетворення природи! Як чудово влаштоване життя створінь Божих! Весна — це наймиліша та найрадісніша пора року. Я обожнюю таку погоду, коли на твоїх очах природа пробуджується від зимового сну, все навколо цвіте та пахне весною. Легкий вітерець лагідний та приємний, повітря тепле й свіже. Сонечко яскраве та ласкаве. А небо синє-синє, без жодної хмаринки.

Весна вже в самому розпалі, життя навколо вирує. Свято веселощів триває, і це здорово!

Объяснение:

Квіти – це диво, створене природою. Не буває некрасивих квітів. Всі вони різні – великі і маленькі, пишні і витончені, строкаті і строгі. З усіх прекрасних квітів я найбільше люблю лілії.

Ще з раннього дитинства мою увагу привертали ці яскраві і незвичайні квіти. Лілії – ніби принцеси, ошатні, стрункі, горді, привітно кивають нам своїми благородними голівками. Деякі з них навіть з «веснянками». Їх називають тигровими ліліями. Зазвичай вони яскраво-помаранчевого кольору, але бувають і рожеві, і бордові. Взагалі, зустрічаються дуже різноманітні сорти лілій, що відрізняються і за кольором, і за формою пелюсток і листя, і за кількістю бутонів на стеблі. І кожна з них прекрасна по-своєму.

Не дивно, що квітка лілії символізує досконалість. Дійсно, неможливо навіть уявити, чим можна було б зробити його ще кращим. Лілія була символом французької королівської династії, видно, не тільки у мене вона викликає «королівські» асоціації. Лілія – дуже жіночна квітка, особливо якщо вона ніжного кольору – білого або світло-рожевого. Букет з лілій виглядає дуже ошатно й святково.

А ще особисто мене в ліліях приваблює їх аромат. Такі ніжні й вишукані, лілії володіють насиченим, сильним запахом, від якого може легко піти обертом. Але він також і дуже приємний, незвичайний, несхожий на інших.

У висновку хочеться сказати, що потрібно пам’ятати: квіти – це частина живої природи, і їх потрібно берегти.