Склади i запиши опис рослини яка квiтуйе влiтку

        улітку   квітне   багато   гпрних   квітів   , одна   з   них   це   троянда . троянду   називають   королевою   квітів . вони   бувають червоні ,   жовті , рожеві ,   чорні . 

        спачатку   з`являється   маленька брунечка . через   час   з   неї   витикається   перша   лепюсточка . і   потім   з`являється   вся   квітка   вона   розкривається .   троянда   стає   дуже   гарною і   дарує   людям щастя. 

Несмотря на то, что французский климат можно считать умеренным и зима там сравнительно мягкая, она все равно надоедает сыростью и промозглостью. Сердце жаждет весны, а душа художника – тем более! И, кстати, у импрессионистов был особенный повод любоваться весной и без устали живописать ее как время переходное, богатое тонами и полутонами, оттенками быстро меняющегося состояния природы.Впрочем, справедливости ради, стоит отметить, что весна, изображенная Клодом Моне, – та, что уже в самом разгаре. Зимой здесь, как говорится, и не “пахнет”. Скорее, все живет предвкушением лета: небо выше, солнце ярче, деревья во всю зеленеют, и двое пришли не то на прогулку, не то на пикник. О весне свидетельствует крайне неустойчивая погода: дует сильнейший ветер. Он пригибает к земле молодую, свежую траву и даже деревья, молодые березки, норовит согнуть почти в дугу.

Художнику удается передать почти физиологическое ощущение бешеных порывов ветра.

Объяснение:

Кожна епоха дає свої поняття про цінності. Для епохи середньовіччя характерне матеріальне збагачення, для епохи Відродження — духовне зростання, для епохи сорокових років XX століття — завоювання і загарбання. З цього прикладу можна багато сперечатись, можна наводити докази і свідчення, але одне є незмінним, те, що не вимагає доказів, твердження, що найбільше багатство — хліб.

Коли хліба обмаль — його не може замінити ні золото, ні інші коштовності. Матеріальні блага нічого не варті, коли голодні їх виробники.

Звернімося до історії: Радянський Союз у 1933 році продавав хліб за золото, коли Україна гинула від голодомору. Недаремно старі люди такі заощадливі, бо вони пережили це страхіття. Моя бабуся, даруючи мамі свою каблучку, застерігала: "Бережи, може колись за неї виміняєш шматок хліба". У роки Великої Вітчизняної моя бабуся ходила на село вимінювати продукти за речі. А у 1947 році, коли в місті відмінили хлібні картки, село вимирало від голоду. Божевільні від голоду люди здатні були на вбивство заради шматка хліба.

Одного разу в музеї я бачив шматочок блокадного хліба, одноденну Норму ленінградця. Я вжахнувся від побаченого, бо той сіро-коричиевий шматочок швидше нагадував землю, змішану з половою, ніж хліб.

Пригадую фільм, побачений у дитинстві. Ішлося про дореволюційне село: господиня крає хліб, наділяє ним усю родину, а крихти змітає у долоню і їсть. Але були часи, коли хлібом не дорожили ні в місті, ні в селі. Тоді він був дешевим. Ним годували худобу, він лежав на смітниках. Це жахливо, коли хліб не шанують у місті, але ще більш жахливо, коли не шанують у селі. Мене дивує, як хлібороб може не цінувати хліб! Народна мудрість навчає нас: "Хліб — усьому голова", "Є хліб — буде й пісня". І дійсно, без хліба не буває смачною найвишуканіша страва, а пісню заводить лише сита людина.

Объяснение:

вот списуй думаю правильно