Вкажіть просте речення з відокремленою обставиною, вираженою дієприслівниковим зворотом. 1.Так наприклад жителі Полісся та гірських Карпат продовжували виготовляти весільний одяг в основному вручну з домашньої сировини. 2.А вже ввечері напередодні весілля наречена прощалася з дівоцтвом разом із подругами співала пісень про дівочу молодість про майбутню розлуку з батьками та про щасливе життя після весілля. 3.Дівчата уплітали у вінок барвінок любисток волошки сподівалися на вічне кохання наповнене сімейним щастям і домашнім теплом. 4.Весільне вбрання мало показати на людях чесність у житті та вправність у роботі молодят засвідчивши їхню зрілість і готовність до створення власної сім’ї. 5.Упродовж вікової історії кожна деталь весільного одягу освячувалась колективною народною традицією мала слугувати одній високій меті захистити подружжя від лихих сил

4. Весільне вбрання мало показати на людях чесність у житті та вправність у роботі молодят, засвідчивши їхню зрілість і готовність до створення власної сім'ї.

Объяснение:

Дієприслівниковий зворот : засвідчивши їхню зрілість і готовність до створення власної сім'ї.

Моя улюблена праця

Я дуже люблю допомагати дядькові Івану у його клініці. Дядько Іван – ветеринар, він лікує різних звірів, птахів та плазунів. Я дуже люблю тварин, і, коли виросту, неодмінно стану ветеринаром.

Допомагати дядькові Івану дуже цікаво. Мало хто може похвалитися, що знімав стару шкіру з триметрового боа-констріктора або рівняв напильником кігті тигра. А я це робив! Дядька тоді до зоопарку викликали, і я був за помічника. У дядька Івана завжди багато роботи, і він вдячний за будь-яку до Коли я йому допомагаю, я дізнаюся багато цікавого про тварин. А ще я люблю читати твори Джеймса Херіота – знаменитого англійського ветеринарного лікаря та письменника.

Казка про зернятко. Текст – розповідь.   Маленьке зернятко потрапило восени під велику грудку землі. Затишною та рідною хатинкою виявився цей прихисток. Не понесе його більше в далеку дорогу буйний вітер. Теплий дощик не забував його та напував своїми кришталевими краплями.     На благодатній землі проріс тендітний паросток. Якось залетів сюди вітер, не побачив він більше зернятка, тому не зміг віднести його далеко. Міцно тримається паросток корінцем рідної домівки та щасливо усміхається. Швидко промайнула весна, за нею пройшло тепле літечко. Виріс паросток. Весело вітається золотим колоссям.     Минуло багато часу і заколосилась навкруги велика пшенична сім’я  - безкрайня золота нива. Кольорами прикрасили її нові друзі – волошки, маки та ромашки