Там хліба трошки. Троянда червона і та блідне.Б. Запам'ятайте правильний варіант слововживання.НЕПРАВИЛЬНОПРАВИЛЬНОнабільш ароматніша квітканайбільш ароматна квіткатисячу років тому назадтисяча років томудякуючи стараннюзавдяки стараннютішить окополивати по суботамполивати по суботах (щосуботи)радує оков. Перегляньте експрес-урок «Зручний чи зручний?». Складіть речення (усно), ви-користавши прикметники з проблемним наголосом у ролі означення.You TubeЗручний чи зручний?Перепишіть текст і виконайте завдання.Бувають їстівні квіти. Салат із кульбаб дуже корисний. Із квітів хризантеми такожготують салати. А з кореня лотоса варять суп і виготовляють борошно.Усі знають країну тюльпанів, але не всім відомо, що в Голландію завезли ці квіти зТуреччини в шістнадцятому столітті. До того тюльпанів там і близько не було.У Японії цінують дерева передусім за їхні квітки, а не за плоди. А яка ж рослина най-більша? Листя гігантської водяної лілії з Амазонки досягає двох метрів і може витриматина собі дитину (М. Шевчук​

Укріїнський народ знають в усьому світі, як найпатріотичніший народ. Ми маємо гордитися тим, що народилися саме в цій країні!
Під плином часу, звичайно ж, деякі слова нашої мови знакають, заміняються іншими, такиж приходить велика кількість нових слів. Інтернет, гаджет, мобільний звязок, вишка, антена, спутник - усе це нові слова, запозичені з інших мов. звичайно, деякими з них неможливо, тому що замінників цих слів саме у нашій мові знайти не можна, але деякі слова все ж можна змінити. 
На мою думку, ми, як українці, маємо дорожити своєю чистою і дзвінкою мовою, адже вона найгарніша з усіх мов світу!

Хлібороб — це найпочесніша з професій. Ці люди ближчі за всіх до землі, до прадавнього коріння української нації.

Наша земля дуже щедра, і такою вона була споконвіку. Безкінечні золоті лани: їдеш і їдеш, і здається, що мина­ють століття, а не хвилина за хвилиною.

Мій дядько — комбайнер. Торік я гостював у нього саме під час жнив. Хлібороби кілька тижнів жили на ланах і працювали так, як ніколи: урожай того року був щедрим. Мій дядько засмаг, лише карі очі світилися на усміхненому обличчі. Погода радувала: ні дощів, ні мокви, тільки золоте сонце на золотому колоссі. “Бачиш, яка важка наша праця, — сказав мені дядько. — Недарма кажуть, що не земля родить, а руки хліборобські”. Я погодився з ним. Дійсно, якби наші дорослі влітку не працювали від зорі до зорі й дозволяли б собі хоч краплю відпочинку, урожай був би, можливо, не таким щедрим. Тепер в Україні багато хліба, отже, рік до нового врожаю буде веселим і ситим.

Ось так хліборобські руки плекають хліб. Колосок до колоска, зерня до зерняти — така вже вдача нашого селянина. Адже недарма кажуть у народі: “Буде хліб, буде й пісня”.